Коли президент Віктор Ющенко наблизив до себе Віктора Балогу настільки, що зробив того керівником своєї адміністрації, один мій знайомий розповів між іншим, що саме Балога є головним начальником контрабандистів на кордоні з Угорщиною й Словаччиною . Згадуючи при цьому слова кіношного братка лихих 90-их: «Ми вас грабувати нікому не дамо, самі будемо». Знайомий, як і багато хто з наших коломийців, часто перетинав тоді митницю, тож довіряти його словам хоч і не дуже хотілося, та доводилося. Це кадрове призначення власника «рук, які нічого не крали», значно активізувало похід закарпатських братків (сміхованці називають їх тепер «йовбаками») у київські владні структури, зокрема в СБУ. Де вони почуваються, незважаючи на всі революційні пертурбації, як у Бога за пазухою, оскільки стали не просто гвинтиками системи, а шрубами великого діаметру. Аж нарешті перед святом Петра і Павла, себто минулої суботи, закарпатський гнійник прорвало. Звідти полізло багато такого, що хоч носа затуляй. Час, так би мовити, показує, хто був ким і хто є хто. Серед тих, чиє прізвище у зв’язку з мукачівськими подіями найчастіше згадують журналісти, – добре знайомий країні Балога. І майже незнайомий широкій публіці нардеп Михайло Ланьо. Саме боротьба між цими двома слугами народу за контроль над контрабандними потоками призвела до загибелі далеко від фронтового Донбасу двох бійців «Правого сектору», одного цивільного і доброго десятка поранених. Один з нардепів начебто організував контрабанду через КПП, другий через «зеленку», один другого запідозрив у вигіднішій диспозиції – і розпочалася стрілянина. А взагалі-то конфлікт у Мукачеві трактують тепер у пресі, на ТБ, в інтернеті на всі лади. Ще один слуга народу, вихідець із сонячного Закарпаття Нестор Шуфрич докладає старань, щоб довести стривоженій громадськості, буцімто кум Путіна Віктор Медведчук до Мукачева жодним боком не причетний. Медведчук спить і бачить Україну по-справжньому вільну, заможну, з відповідальними перед народом політиками. Хто б сумнівався… Особисто я солідаризуюся з оцінкою закарпатського конфлікту соціальним психологом Олегом Покальчуком. У Мукачеві, на переконання Покальчука, зганьбилися всі. До цього йшлося віддавна, ще відтоді, як Київ став імітувати контроль над прикордонними областями, області стали імітувати перед Києвом послух, а всі разом імітували демократичну країну. І якби не трапилося Мукачева – вибухнуло б десь на бурштинових Житомирщині чи Рівненщині. Ситуацію ускладнюють озброєні бійці «Правого сектору». А чи мудро було спрямовувати народні гроші на джипи, якими роз’їжджали Мукачевом бійці Дмитра Яроша? – запитують тепер журналісти. Чи не краще було українській діаспорі в Лондоні спонсорувати не стільки добровольчі батальйони,скільки ВДВ, артилерію, спецназ? Уже на прикладі «Айдару» легко було пересвідчитися, що мав рацію товариш Мао, твердячи: «Гвинтівка породжує владу». Можна лише передбачати, як розгортатимуться подальші події, найімовірнішого сценарію не знає ніхто. Окрім, певна річ, наших заклятих друзів з Московії. Навіть побіжне ознайомлення з російською пресою зайвий раз показує, наскільки зашкалює там градус ненависті до нас, українців, слов’ян. Москва впевнена, що на місці України незабаром постане Югославія, тобто Україна розпадеться на дрібні шматочки, доля яких буде значно гірша, ніж доля нинішніх республік на місці імперії Йосипа Броз Тіто. Україна просто неспроможна існувати як унітарна держава, переконує себе, а заодно й світ, Кремль, єдиний її порятунок – у федералізації. Брак корінних і рішучих змін у всіх сферах нашого життя дає неабияку поживу для московської пропаганди. І Мукачеве після ганебно втраченого Криму,погано організованої відсічі ворогові на Донбасі стає черговим суворим попередженням усім нам: не зробите належних висновків – нарікайте на себе. Іншими словами, влада зобов’язана нарешті довести, що спроможна працювати головою. А ми, громадяни, будемо зобов’язані тоді довести, що всі як один підтримуємо таку владу. Дмитро КАРП'ЯК Новини по Коломиї.