Про це пише Дзеркало Коломиї з посиланням на Курс.
Якщо проаналізувати, що шукають і знаходять туристи про Гуцульщину в пошуковиках, то доходимо до висновку, що масові уявлення про цей край можна звести до 11 головних міфів, пише Андрій Мельничук, організатор трьох "Черемош-Фестів", сотень походів, екскурсій та атракцій.
1. #полонина
туристи вірують, що на верховинських полонинах тримають не корів, а овець, що люта овеча бринза дуже ліпше для туристичного неадаптованого шлунку, чим пом’якшений смак коров’ячої. Але залізати в нюанси – це вже не міф, на те турист є турист, що все одно всього не розуміє, краще підлити будяк міфу.
2. #Говерла (я-підкорив-гору-Говерла).
Якщо припустити, що за певний період на Говерлу видряпалося 10 000 туристів, а на полонину Стайки – 100, то зроблені десятьма тисячами селфі-лайки-шери призведуть до того, що наступна порівнялка буде ще більше на користь Говерли, бо 100 чоловік хвилі зробити не можуть (і не факт, що хочуть). Класичне "багаті стають багатшими, бідні – біднішими".
3.#Форель (воно ж пструг).
Згідно із міфом, турист може її (його) злапати просто з моста біля верховинського базару. Але після перших проб і помилок шлях йому на одне з форельних господарств. Я дуже тішуся з того, що кожне з власників підкреслює, що саме він Д’артаньян (на відміну від отих інших нечесних, Він не годує рибу "хімією!"
4. #Гриби, білі.Точка спотикання тут – зривати їх чи зрізати? Туристи доводять, що зрізати, щоб грибниця не гнила, місцеві – що зривати, щоб грибовище не гнило, он свиня дика що робить? – рилом зриває! Тут нюанс, що якщо гриб хробачливим продається, десь на дорозі в Кривополі, якщо гриб не обрізати – хробак в хатці і його не видко.
5. Мінеральні #з яйцями води.Саме ними в Буркуті лікувалася Леся Українка і її друзі-класики. Для туризму тема помічної для вочей і по-жіночому води особлива цінна – якщо якогось Геннадия Игоровича злапала нирка, він не чекає відпустки-в-серпні, щоб пролікуватися, а їде вже. От де брати туриста в міжсезоння! Афини (чорниці) та інші ґоґодзи. Кажуть, в Скандинавії незалежний режисер зняв документального фільма, получив престижну статуетку. Кажуть, на плантаціях афин в Буркутах незалежний режисер також хотів зняти фільм – получив не статуетку, а по камері, по морді, бо на афинах – справжнє truе, тріп за межею туристичного контексту.
6. #Ліжникарство
– за ліжниками (вовняними коциками) треба їхати в Яворів. Тут самі виробники в полоні міфу, що туристам треба грубий, цупкий коц (щоб було тепло), тоді як я зараз пишу в кімнаті, де +22, в таких умовах ліжник – елемент карпатського декору.
7. #Місця сили
– каменюки-останці, але тут мова не про не геоморфологію, а розмаїту тумба-юмбу – про як на Терношорському Святилищі На День Сонцестояння Прилітає Летюча Тарілка, про як’ збаламутити воду в калабанях Писаного каменю – чекай дощу.
Очолює все це професор Ордену Псів Кугутяк, який здібний пояснити все. В цей же пункт відносимо інтерес до мольфарів – а що той самий, який сам по собі був міфом, загинув, святе місце порожнім не буває.
8. Власне, #гуцульська культура.
На туристичний розум це – сувеніри (можна і китайські), кухня, настоянки, одяг, танці, релігійні, вишивка, музеї того всього, звичаї (як-от Різдво в Криворівні).
9. #Чорногора
З усіма урочищами, скелями-шпицями, водоспадами, Несамовитим, Бребенескулом, Марічейкою і навіть озером Брескул. Крім Говерли – то інший міф.
Портал в це все – Дземброня, яка, як стверджується, не хоче стати Буковелем. От пропонують їй, пропонують, а вона все ламається, не сватається.11міф – сам #Віктор Андрійович.
Разом з бджолами. Ющенко, згідно з міфом, більшу частину сво’ї каденції провів саме на Гуцульщині. Тут в нього дача-зі-степанком, тут він намагався вчити мову карпатських бджіл. Тут же його були і труїли. Світ ловив його і не впіймав.
Вся інша Гуцульщина – багатогранна, глибока, приваблива-неприваблива, містична-тривіальна, весь цей рік-у-віруваннях-гуцулів – для масового туриста просто не існує. Турист не знає, знати не хоче. Звичайно, Ви – виняток.
Традицію міфотворчості заклали наші класики: Гнатюк, Франко, Шухевич (не плутати з Романом), Коцюбинський, Грушевський, Леся Українка, Хоткевич (впиши інше прізвище) –але серед них усіх важко знайти гуцульське. (Параска Плитка-Горицвіт чи Шекерик-Доників – більше для внутрішнього вжитку, їх ніколи не наштампують на гривнях, хіба зовсім гіперінфляція).
Те, що ми уявляємо собі Гуцульщиною, – суб’єктивне сприйняття усіх "класиків", як їм здавалося станом на 100 років тому.
Зрештою, гуцули також уявляють туристів згідно з міфами. Але хай про це краще вони й пишуть.
Читайте також: У що вірили гуцули: звичаї, традиції та вірування