На каналі 1+1 нещодавно успішно стартував новий комедійний серіал "СидОренки-СидорЕнки".
Норовливий характер героя стрічки завдає усім навколо чимало неприємностей. Та виявилось, що виконавець цієї ролі зовсім не схожий на свого персонажа. Тож 1+1 вирішив більше дізнатися про українського актора з Коломиї Петра Ніньовського.
До слова, Петро є студентом КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.
Серіал «СидОренки-СидорЕнки» став для Петра найбільшим проектом, де він зіграв. Переглядаючи серії, він запам’ятовує найбільш вдалі моменти своєї акторської гри, а також ті, над якими варто попрацювати. Актор зізнався, що зйомки деяких епізодів не обійшлися без допомоги каскадерів, а от по карнизу другого поверху будинку він ішов сам.
Помічали у себе спільні риси з вашим бешкетником-персонажем?
Ні, ми з ним геть різні. Це для мене – роль на спротив.
Вова звик отримувати все й одразу, до 16 років об’їхав півсвіту. Такі умови розбестили б кожного.
А я син священика. Тож ніколи не жив у розкоші. Ніколи так не вдягався, не куштував страв, які їсть мій персонаж, не подорожував. Уперше поїхав за кордон, коли мені було років 17 чи 18. Тож спільного у нас мало.
Та мушу визнати, у Вови є одна риса, яка мені дуже подобається, і якої мені таки бракує. Це його тверда впевненість у собі. З таким хлопцем ніколи не буває страшно. Хотів би цьому в нього навчитись.
Одразу помітно, що акторство вам до душі. Та може є ще якась професія, яку ви хотіли б опанувати?
Колись я вирішив стати актором. І тепер часто думаю, чи міг би робити щось інше. Дійшов висновку, що, певно, повісився б, якби довелося змінити фах (сміється). Умовно можна сказати, що я безробітний, бо роблю те, що безмежно люблю.
Порадьте серіал чи фільм, який переглядаєте із задоволенням.
Серіали – взагалі не моя історія. А кіно порадити можу. Хоча щось одне обрати складно.
Дуже припала до душі «Калина красная» Шукшина. Вічна класика.
Із новішого – «Вікторія» Себастьяна Шиппера. Це німецький драматичний фільм, знятий одним дублем – без монтажу та склейок. Сценарій на 15 сторінок, текст імпровізований – це фактично вистава. Гадки не маю, як вони це зробили. Почали знімати о четвертій чи п’ятій ранку і закінчили десь о сьомій.
Було таке, щоб уявляли себе супергероєм? Яку суперсилу обрали б?
Коли втомлююсь десь у місті, то одразу пригадую фільм «Телепорт». Колись подивився його і загорівся цією ідеєю: одна мить – і ти вже вдома, і не треба ніякого метро. Хочу бути телепортом (сміється).
Розкрийте секрет своїх розкішних кучерів.
Ніяких секретів не маю – вони у мене натуральні (усміхається). Але історію про моє волосся треба почати трохи здаля.
Років у 12 у мене було довге пряме волосся. Я ходив по школі й пафосно закидав чуб догори. Саме на той час припав пік моєї популярності у дівчат (сміється). А потім щось сталося і волосся почало закручуватись. Спершу це страшенно дратувало. Це вже пізніше я зрозумів, що кучері можуть мене прогодувати (усміхається).
До слова, в моїй родині немає кучерявих – я такий один.
Для зйомки зачіску, звісно, приводять до ладу. Бо, коли зранку приходжу на майданчик, у людей виникає враження, що у мене на голові гніздо, в якому живуть троє журавлів (сміється). Тому інколи мої кучері якось інакше підкручують і чимось фіксують.
До слова, комедія «СидорЕнки-СидОренки» – вже в ефірі 1+1, з понеділка по четвер о 21:45. Стрічка оповідає незвичайну історію двох сімей, які випадково переплутали дітей у пологовому будинку. Аж ось через багато років життя звело їх під одним дахом, тож на головних героїв чекає безліч пригод.
Перегляньте веселий анонс серіалу: