Високі гори, зелені ліси, чисте повітря і хороша екологія міцно вкоренилися в той образ Коломиї, до якого звикли всі – і самі коломияни, й гості міста. Ми цим хвалимося і заманюємо сюди туристів. Та от чи справді це так і чи екологічна ситуація у Коломиї така ідеальна? Як з’ясувалось, не все так однозначно.
Розповісти про екологічну ситуацію у місті "Дзеркало Коломиї" попросило Романа Савінського, голову Коломийської громадської організації Національного екологічного руху України. Пан Роман зазначив, що загалом на тлі міст українського промислового Сходу та мегаполісів у Коломиї доволі непогана екологія. Втім, є й серйозні проблеми.
Головною екологічною проблемою для Коломиї є потрапляння стічних вод у ґрунт та водойми. Справа в тому, що досі місто не має повністю проведеної каналізації. Відповідно мешканці зливають стічні води у коломийські притоки Пруту та сам Прут. Крім цього, не завжди чесно поводяться підприємці, які зливають нечистоти десь на об’їзній дорозі, а часом навіть просто в Прут. Із нечистотами в навколишнє середовище потрапляють аміак та фосфати. Для людського організму вони є дуже небезпечними.
Якщо ж підійти до розв’язання цієї проблеми відповідально, то можна не лише покращити екологічну ситуацію у місті, але й спрямувати відходи у прибуткове русло. Річ у тому, що із стічних вод можна виробляти технічний спирт. Технологічно цей процес не складний і не дорогий. Достатньо встановити ратифікаційну колону, яка і перероблятиме відходи та продукуватиме технічний спирт.
Іншою вагомою екологічною проблемою Коломиї є вивіз гравію із берегів Пруту. Ми не торкатимемося юридичного зрізу цього питання. Скажемо тільки, що вивіз тягне за собою екологічне лихо. Гравій та пісок втягує в себе воду та зменшує небезпеку повені та підтоплення. Об’єм гравію, що відповідає кузову КАМАЗу, здатний стримувати до тонни води. Крім цього це спричиняє обвал берегів та зниження рівня річки. Скажімо, за останні роки рівень Пруту впав на 3-5 метрів. Це не тільки руйнує екосистему річки, але напряму впливає на нас з вами. Зокрема, це дуже ускладнює очищення води з Пруту, яка потім витікає з кранів.
Не слід забувати також, що вивезення гравію змінює русло річки. Це унеможливлює нерест риби, що вилилося у зменшення її кількості та різноманітності у Пруті.
Велику шкоду міській екології, за словами Романа Савінського, приносять і СТО та пункти прийому металобрухту. Достеменно важко сказати, але є підозри, що СТО зливають машинне мастило просто в ґрунт, тим самим забруднюючи його. Є й інший варіант використання мастила – спалювати його у котлах для обігрівання. От поки приміщення СТО обігріваються, всі, хто мешкає поблизу, мусять дихати шкідливими випарами.
За схожою схемою забруднюють повітря пункти прийому металобрухту. Відомі випадки, коли люди приносять туди холодильники, телевізори чи іншу побутову техніку. Для того, щоб розділити це на власне метал і неметал, потрібно дуже багато часу. От з метою його економії підприємці просто кидають це у вогонь. Метал вціліє, а все інше згорить. При цьому в повітря потрапляє величезна доза шкідливих викидів, які можуть призвести до раку та інших хворіб.
Наступним еконебезпечним пунктом є сміття. Саме по собі сміттєзвалище несе екологічну загрозу. Під ним результатами гниття відходів отруєна вся земля. Звідти через підшкірні води ці всі нечистоти розповсюджуються по місті. Крім цього грішать і мешканці міста. Дехто не хоче платити за вивіз сміття і самостійно вивозить та залишає його в лісах, парках чи просто десь у місті.
Велику загрозу несе і браконьєрство. Зокрема минулого року через дії браконьєрів та застосування ними електричних вудок у міському озері масово загинула риба. Ця проблема тягнеться вже роками, і чесні рибалки, які зарибнюють озеро, кажуть, що постійно стикаються із браконьєрськими сітками. Ситуація на річці Прут та на Шевченківському озері не краща. Там незаконні рибалки можуть і погрожувати тим, хто наважиться зробити зауваження.
Ну й на завершення згадаємо за вирубку лісів. Для нашого регіону – це катастрофічна проблема. Найбільше зловживань ховається за так званою санітарною вирубкою, коли на цінне дерево пишеться «липовий» акт та зрубується його. Дійшло вже до того, що людям вистачає нахабності вирубувати деревину навіть у Тисовому заповіднику. Поки люди заробляють вирубуванням лісу, страждають заповідні та рекреаційні зони, руйнуючи тим самим і унікальну екосистему. Крім цього це в рази збільшує ризик повені. Одна смерека здатна втримати 500 літрів води. Тож якщо все повирубуємо, то руйнівні повені стануть у наших краях частими гостями, каже Роман Савінський.
Для наведення ладу у сфері екології бракує уваги до неї з боку держави. Муніципальна дружина, наприклад, тут має доволі обмежені повноваження. Обласна екологічна інспекція має повноваження, але не має людей. До Коломиї вони приїжджають вкрай рідко, лише тоді, коли стається якийсь форс-мажор. Крім цього, все дуже забюрократизовано. Щоб притягнути когось із порушників до відповідальності, екологові треба пройти досить важкий, а часом нездоланний шлях. У разі виявлення порушення цей факт документується та підписується керівником муніципальної дружини, потім підписати протокол має заступник міського голови, аж потім його виносять на адмінкомісію, де часто порушники мають когось із «своїх». На цьому все зупиняється, підсумовує Роман Савінський.
Віктор ФІТЬО