21 травня, в літньому театрі дніпровського парку Шевченка відбувся перший в Україні фестиваль пісень, народжених в АТО. На гала-концерт з’їхалися талановиті бійці зі всіх куточків країни. Їх зустрічали оплесками понад 1,5 тисячі глядачів, повідомляють "Вісті Калущини". Участь у фестивалі взяв калушанин — почесний громадянин м. Калуш, керівник народного аматорського вокального ансамблю РБК “Західний вітер”, начальник сектора з питань культури Верхнянської ОТГ, депутат районної ради, комендант калуського наметового містечка на Майдані, активний учасник Революції Гідності, волонтер, учасник бойових дій у складі 72-ї бригади, автор і виконавець Іван Стратієнко. — Як ви потрапили на фестиваль у м. Дніпро? — цікавлювлюся в п. Івана. — Коли я ще був у зоні АТО, до мене зателефонував представник з Дніпропетровської ОДА. Він зазначив, що саме переглядав в мережі Інтернет відео-кліп на мою нову пісню “Сльози серця” та поцікавився, чи можна її використовувати для показу на телебаченні, “крутити” на радіо тощо. Я, звісно, відповів, що “так”, бо пісня створювалася не як бізнес-проект, а була написана для бійців в окопах. Опісля чиновник зазначив, що Дніпропетровська ОДА планує організувати фестиваль, на який будуть запрошені автори і виконавці пісень, написаних в АТО, і запросив мене взяти в ньому участь. Я погодився, але зазначив, що приїхати в Дніпро зможу тільки після демобілізації. Як бачите, якраз встиг. — Іване Івановичу, поділіться, будь ласка, з нашими читачами історією своєї пісні. — Якщо чесно, то я навіть не пам’ятаю, як її написав. Вона просто з’явилася в моїй голові. Це було в серпні 2015 року, після важких боїв під Гранітним Волноваського району (а вже з вересня оголосили чергове перемир’я). Першими пісню почули мої побратими — бійці 72-ї механізованої бригади. Вони і придумали назву — “Сльози серця”. Опісля я вислав пісню Андрію Сімківу, який зробив аранжування (студія запису Квінта Рекордс). А як мені було приємно, коли, вийшовши на сцену у Дніпрі, у залі побачив хлопців зі штабу нашої бригади. Я вийшов, вони встали із прапорами, а мене сльози починають душити, співати не можу. Ледь втамував емоції. — Пісня “Сльози серця” — не єдиний твір на тематику АТО, який ви виконуєте. — Не так давно я записав пісню “Сивий туман”. У неї теж є своя історія. Коли я був волонтером, в одному із госпіталів побачив двох хлопців — 19 і 23 років. В одного не було ніг, в іншого — ноги і руки. Й обоє були сиві-сиві. Саме їм я присвятив цю пісню. Є й інші пісні, які народилися у цей тривожний час. Проте над ними ще треба попрацювати. Запишу їх з часом. Наталія ПАВЛЕЧКО