У Бурштинській територіальній громаді на обліку соціальних служби перебувають 16 родин. За словами начальниці служби у справах дітей Бурштинської міської ради Світлани Козар, допомоги і контролю за ситуацією в них потребують 26 дітей, зокрема – четверо неповнолітніх із села Бовшів.

Пів року тому дітей залишила матір. Жінка пішла перед Святвечором, пригадує батько дітей Іван. Зібралася начебто на огляд до лікаря і додому не повернулася, пише Суспільне.

"Дружина раз зробила – пішла. А потім другий раз лишила мене. Вернулася – і лишила. І сказала, що естафету передає мені. І все. Втомилася від того, що з дітьми. Каже, що я більше на неї поклав, що вона за дітей відповідальна. Що я мало участі брав", – розповідає батько Іван Лисак.Будинок Лисаків має дві кімнати. В них живе шестеро людей: 45-річний чоловік, його мама, троє хлопців та донька.

Іван вже 15 років працює різноробочим на м’ясокомбінаті у сусідньому селі. Зарплати вистачає лише на комунальні послуги та продукти.

У більшій кімнаті живуть чоловіки. Тато із середущим сином спить на одному дивані, старший і молодший – на іншому. Іван посміхається і каже, що часто сплять вчотирьох, бо діти дуже сумують за ним. Речі дітей лежать в окремих шафах.16-річна Соня навчається на другому курсі Бурштинського торговельно-економічного коледжу на харчового технолога. Вона допомагає братам з навчанням.А 6-річний Назар називає її "мама Соня". Відтоді, як пішла мама, дівчина виконує всі її обов’язки.

"Прибираю, як можу, їсти варю, можу попрати. Правда, важко, але тепер буде легше. В нас криниця, але в ній вода іржава, і ми носимо від сусідки воду, щоби випрати. Але перу лише коли тато вдома. Та все встигаю: встигаю поприбирати, їсти зварити, ще й піти побігати", – розповідає донька Софія Супрун.Допомагає їй у всьому 13-річний Василь. Хлопець ходить до школи, опісля катається на велосипеді з друзями або грає у футбол. Спортом займається вже кілька років тричі на тиждень – у селі є штучне поле. Тренер приїжджає із сусіднього села.Василь вже брав участь у кількох змаганнях – має грамоти і медаль. Професійний футбол – його мрія.

"Я мрію стати футболістом і поїхати за кордон. І там грати, їздити на матчі. Оце моя найбільша мрія", – каже хлопець.

Староста Бовшова Ольга Ріжко розповідає, що через поведінку матері четверо дітей можуть залишитися без виплат для малозабезпечених сімей. Іван з жінкою не перебували у шлюбі, тож поновити документи може лише вона.

"Софія звернулася, що закінчуються в них виплати із малозабезпечення. Ми взялися поновляти документи і з’ясувалося, що ми не маємо права. Я передзвонила, але так як матері зараз нема, щоб переоформити, – треба позбавити матір батьківських прав. Ми це все будемо робити", – каже староста села.

"Закон пише не реагувати на анонімки, але це неможливо не зробити, коли це стосується дітей", – каже Світлана Козар.

Разом зі старостою села Світлана приїхала за вказаною адресою. Каже, побачили, що діти потребують матеріальної допомоги та підтримки.

"Підстав для того, аби їх вилучати, не було. Бо як пише в законі – бідність — не підстава для взяття на облік та відібрання дітей. Дітей ми, правда, взяли на облік – складні життєві обставини. Все-таки є підстава: ухиляння матері від виконання своїх батьківських обов’язків. Буде розглядатися питання на комісії з прав захисту дитини. Є ряд соціальних проблем. Тут будемо старатися, що в нашій компетенції, допомогти", – каже Світлана Козар.

За словами жінки, їхня служба не може допомогти родині фінансово. Гроші з бюджету передбачені лише на подарунки до свят.

Волонтери БФ "Час добра і милосердя" привезли родині пральну машинку та іграшки.

"Не мають діти спати по 2-3 на одному ліжку на таких маленьких ліжках. Дати їм елементарне, те, що мають наші діти. Нічого особливого. Але, мені здається, вони за це будуть вдячні. Родина хороша. Відчувається, що немає насилля. Відчувається, що тато їх любить, він за них горою", – розповідає волонтерка Наталія Іващенко.

Жінка каже, що в будинку потрібен ремонт, а також кращі меблі. Шукатимуть допомоги в благодійників та небайдужих.До слова, від початку року на Прикарпатті в складних життєвих обставинах опинилися понад 600 сімей. Вони виховують більше тисячі неповнолітніх.