Хлопець прийшов на службу до ЗСУ у 2014 році, тоді йому було лише 22.

Три роки по тому Андрій завершив службу, однак повернувся за власним рішенням у лютому 2022 року.

Перше поранення Андрій отримав під час ближнього бою: куля влучила в ніс з відстані 4-5 метрів.

"Можна вважати, що то мій другий день народження. Не всі бронежилети кулю витримують, а в мене ніс витримав», – жартує він, демонструючи той шматочок металу. У носі, до речі, залишився ще «сталевий наконечник від кулі, який дістати не змогли. ❞

Після лікування він разом із товаришами продовжував служити та давати відсіч ворогові. Вдруге захисника було поранено під Соледаром у листопаді – він підірвався на міні.

Боєць пригадує, що тієї ночі мав зустріти двох побратимів, яких прислали на підкріплення. Йти треба було в темряві понад 500 метрів посадкою. Говорить, що в один бік дійшов добре, а назад – був збитий з пантелику новим розривом снаряда і зайшов не в ту яму від розриву, в яку слід було, а в нову, пройшов ще кілька метрів і наступив на міну.

Він усвідомлював, що сталося. Відчував біль, однак був у свідомості. По рації вийшов на своїх командирів та сказав, що «трьохсотий».

Хвилин 40 його тягнули полем, ще приблизно стільки ж везли до лікарів. Надали першу медичну допомогу і транспортували до Дніпра, де Андрію ампутували ногу.

З листопада військовослужбовець лікується в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні. Саме там він пройшов курс реабілітації та протезування. І це вперше, коли медики у закладі провели протезування військовому.

Захисник говорить, що перемога близько, та зараз головна мета – почати ходити. А на зауваження про втрату ноги говорить, що хлопці і з більшими проблемами вертаються і почуваються нормально.

Але війна, попри всі втрати та виклики, принесла Андрію кохану дівчину – Тетяну. Вона була госпітальєркою, потім працювала в госпіталі, на війні – з перших днів, тепер – у його батальйоні. 

Андрій каже, що мотивацією почати якнайшвидше ходити для нього є бажання піти з Тетяною погуляти. Не на візку, а попід руки. Герой говорить, що після таких серйозних обставин люди змінюються – виробляється більш сильний та сталевий характер. 

"Я не перший рік в армії. Зі скількома людьми служив, бачив усі хвилі мобілізації. Багато людей пройшло через мою роту. Я не ворожу наперед, а можу щиро і конкретно сказати, що цей рік – рік перемоги стовідсотково!"