Дана кам’яниця, що існує зараз, була збудована в 1880-х роках як аптека, яка належала Едварду Стенцлю. Первісна її адреса до 1939 року – площа Ринок, 1. Робочий номер телефону – 2-10. Навіть збереглася донині скульптура на даху, зображена у вигляді чаші зі змією Гігієни. Перша згадка про цю аптеку є в газеті «Народна газета» від 10 грудня 1876 року: «Пастила Карагін з однойменного моху виявилася найбільш ефективною проти кашлю, нежиті та хрипоти, також завдяки своєму приємному смаку вона заслуговує на пріоритет над іншими засобами подібного роду. Для придбання в обласній аптеці Едварда Стенцля в Коломиї. Ціна коробки – 35 ct». Усі інноваційні ліки та сиропи потрапляли саме до його аптеки. Прикладом цього може стати оголошення в газеті «Народна газета» від 23 жовтня 1891 року. Про самого Едварда Стенцля відомо дуже мало. У газеті «Час» від 12 жовтня 1894 року дізнаємося, що він отримав срібну медаль Загальної крайової виставки за інноваційну технологію ідеального висушення трав. Ізидор Зеригієвич, член-засновник Архієпархіального союзу вірмен у Львові та активіст «Соколу» у Заліщиках, працював в аптеці Стенцля з 01.05.1894 - 01.01.1896 та 05.01.1897 - 11.01.1898 років. За даними «Енциклопедії Коломийщини», у 1904 році також отримав вищенаведений власник срібну медаль Загальної крайової виставки у Львові за створення сиропу «Карпатське зілля» від кашлю та легеневих хворіб. Із телефонного довідника 1912 року дізнаємося, що він проживає на вул. Міцкевича, 2, а його аптека знаходиться на пл. Ринок, 1. Перед Першою світовою війною аптеку успадкував син Едварда, Стефан Стенцель. Це підтверджується в телефонному довіднику 1939 року: Apteka Stenzla Stefana dra, pl. Karpińskiego 26. Про стан аптеки під час «Великої війни» можна дізнатися в книжці «За батьком, за дочкою. Історія сім'ї» авторів Єжи Кжижановського та Магди Кшижановської-Міжевської: «Група пожежників прибула на ринок Коломиї, в аптеку дядька Стефана Стенцеля. Дядько Стефан сховав свою сім’ю в підвалі своєї кам’яниці, де знаходилася його лабораторія ліків та косметики. Звідти маленька Джадзія згадала довгий стіл, покритий металевим листом, з розлитим на ній сиропом медового кольору, на якому дядько вибивав сітку. Це був сироп від кашлю. О, як смачно!». Звідси можна зробити висновок, що аптека постраждала під час Першої світової. У 1922 році відкрив аптеку у Львові, на теперішній площі Міцкевича, 8, у знаній кам’яниці Шпрехера, отримавши право власності від Антонія Граблевського, який володів нею з 1914 року. Добре знався на косметичних засобах, про що свідчить вищенаведений уривок із книжки. Подальша доля цього власника є в науковій праці Здзислава Єзірського «Система політики охорони здоров’я в СРСР у Станіславській області»: «У 1940 році аптекар, доктор Стефан Стенцель був депортований до Казахстану зі своєю сім’єю. (…) Коли через 2 роки перебування в Казахстані він почув про формування Армії генерала Андерса (за даними Вікіпедії, польський генерал, політик; 1941–1942 командувач Польської армії в СРСР, 1942–1943 — Польської армії на Сході і 1943–1946 — 2-го Польського корпусу, зокрема в битві за Монте-Кассіно; 1946-1954 головнокомандувач і генеральний інспектор Польських збройних сил в еміграції, авт.), приєднався до неї. Він став керівником Центрального медичного постачання. На жаль, у результаті надзвичайного виснаження через кілька днів захворів на тиф і помер. Похований на військовому кладовищі в Янгійолі (Узбекистан)». Про родину біографічні дані не знайшлися. Ці 2 аптеки були націоналізовані після радянської окупації Польщі 17 вересня 1939 року. Їхня подальша доля склалася по-різному, особливо за часів незалежної України. Коломийська аптека була продана компанією «Копійочка», а львівська – «D. S». Незважаючи на конфлікти із орендаторами, у які втрутилася львівська міська влада, 7 червня 2019 року відкрила «D. S.» відреставровану аптеку, яка збереглася в первісному вигляді: зі старими меблями та давнім інтер’єром. Особливої врочистості інтер’єру надали касетна стеля, люстри з бронзи, позолочені декоративні елементи меблів. За надійне історичне збереження аптеки міська влада Львова нагородила власників пам’ятною монетою митрополита Шептицького. Коломийська аптека, яка називалася за часів СРСР «Аптека №101», повністю осучаснилася, але є єдиний недолік – це незбереження первісного вигляду екстер’єру та інтер’єру. Шкода, що коломияни не змогли зберегти фактично найдавнішу аптеку, яка знаходиться в середмісті. Тим більше, вона могла б бути прикрасою туристичного спрямування Коломиї. Автор: Ілля Криовручко