«Ой та яке там, ті вчені вже не мають чим голову забити собі тай людям. Ну яке потепління, як було в нас так і є. Он потічок тече скільки себе знаю і ще будуть внуки мої його переходити, і п’ємо ту воду всім селом, ніхто ще не вмер від неї. Не морочте голови! Краще б вирішували проблеми тут, а не Бог знає де. Мені би й пенцію здалося трохи більшу, ціни ростуть, а гроші йдуть лише в мінус. Пропоную це вирішувати спочатку! – бідкається пані Марія з села Замулинці.
Хм, тай справді, нащо нам те потепління, проблеми людства та майбутнє планети, краще думати про більш «приземлені» речі: пенсія сьогодні як мізер для існування; зарплати ніби підвищують, але чомусь грошей в результаті все не вистачає; діти в школу ледь ходять; студенти діляться на два табори: хтось радіє дистанційному навчанню, хтось рахує дні до закінчення карантину.
Життя невпинно змінюєть кожного дня, кожну хвилину. Проте не лише у нас, у людей, але й у всієї планети. Тепер потрібно скорегувати порядок слів та пріоритетів: планета змінюється, отже змінюємося і ми. Так у чому різниця між пані Марією та людиною, що розповідає їй про глобальне потепління?
Глобальне потепління - збільшуване поступове підвищення температури поверхні Землі та океану. Нагрівання відбувається не лише завдяки сонячній радіації, але переважно внутрішніми джерелами, зокрема нашими процесам життєдіяльності. Його пов’язують з парниковим ефектом і призводить це до зміни клімату у планетарних масштабах. Потрібно також зазначити, що підвищення світової температури лише на 2-3 градуси гряде величезним кліматичним змінам.
Не будемо розповідати про географічні зміни на кшталт землетрусів, вони живуть за власними правилами. Краще поговоримо про власну силу впливу. Сьогодні наберають популярність теми веган харчування, переробки відходів, zero waste, відмова від хутра і тд. Чому? Все це рухи за правильне, етичне та екологічне ставлення до нашого дому - Землі. До того, що потребує зараз уваги.
Наведемо один приклад про вичерпність природи. Величезні фабрики та заводи з найрізноманітніших виробів потребують все більше природній ресурсів, та не всі вони є відновлюваними. Дослідники підрахували, скільки літрів води витрачається на один кілограм продукту, калорію і грам білка. Найводоємнішим виявилося виробництво яловичини: для вирощування одного кілограма м'яса необхідно 15 тисяч літрів води. Для виробництва кілограма свинини потрібно 6 тисяч літрів води, м'яса курки - 4,3 тисячі літрів. Така різниця визначається кормом тварин: корові потрібно більше їжі, щоб наїсти на кілограм м'яса (у порівнянні зі свинею і куркою). А для вирощування корму (силос, сіно, комбікорм) потрібен частий полив.
Звісно, для забезпечення рослинною їжею потрібні ресурси, але у значно менших кількостях тієї ж води. Не хочемо загострювати питання, але все ж нагадаємо і про проблему нестачі води у країнах 3-го світу. Добре що пані Марія поки ще має чим вмити руки з городу.
Повернемося знову до eco-friendly організацій, які активно закликають берегти навколишнє середовище. Активісти не «відкриють Америки», коли скажуть, що викидати батарейки погано, а пластикові соломинки вбивають черепах у океанах.
«Що-що?» - спитає наша героїня – «Де я, а де океани ваші, тай не користуюся я соломинками взагалі!»
Іноді ми думаємо, що всі люди, які тільки існують, давно знають еко-правила та намагаються дотримуватися їх…але це лише мрія. Хоча теми дійсно вже широко розповсюджені, питання не у контенті та методах, а в банальному небажанню людей діяти та сприймати ситуацію. Завжди думаємо, що хтось інший вирішить цю проблему, обійдуться без мене, розберуться самі.
Та ні! Важливий внесок кожного, хто намагається зменшити руйнівний вплив людства на наш Дім. Маленькими кроками, розмовами з сусідами, пані Марія також може відмовитися від поітеленових пакетів, зменшити чи виключити з раціону тваринні продукти, заощаджувати ресурси та жити по правилах zero waste. Тому говоріть, обговрюйте, дискутуйте, діліться думками та дізнавайтеся нового разом. Перший крок на шляху цієї подорожі – усвідомлення проблеми.
Лише тоді заголовок почне відповідати реальності, адже глобальне потепління – не міф.
АВТОРКА: Анна Томчук