30 років тому, 15 серпня 1989 року, єпископ Коломийський кир Василій Івасюк був висвячений на диякона, а вже 16 серпня того ж року отримав ієрейські свячення з рук Преосвященного вл. Юліана Вороновського, єпарха Самбірсько-Дрогобицького.

Про це повідомляє пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ.

Про день з особливим значенням у своєму житті владика Василій згадує так: "Відбулася ця знаменна для мене подія в одному приватному будиночку в рідній Дорі. Спочатку, відверто кажучи, я не знав: що, де, куди і як. Прийшли і поставили перед фактом, оскільки дуже сильно боялися переслідування, арештів. На той час, само собою зрозуміло, як приймали Тайну Священства чи чернечі обіти. Направду, люди це робили лише з релігійних міркувань. Розуміли, що треба послужити як Всевишньому, так і своєму народові. Тому готові були, що можуть заарештувати, посадити до в’язниці. Мені, до певної міри, пощастило. Після рукоположення в складі групи душпастирів мені вдалося виїхати до Польщі. То було важко, але не неможливо. Якраз тоді потрапили на свячення о. Івана Мартиняка на єпископа. Та урочиста подія в чудотворному місті Ченстохова, де зібралися єпископи зі Східної Європи, залишила такий величезний слід у моєму серці. Пригадую ще молодого отця Івана Дацька та інших. То було, направду, величезне торжество УГКЦ! А після повернення в Україну з благословення митрополита Володимира Стернюка почав обслуговувати Підгаєччину, Чортків, Борщівський район. Тоді ще часи підпілля не минули. У Калуші, пригадую, мав реколекції для жінок "третього чину“. Там познайомився з підпільним священиком о. Петрашем. Дуже поважна особа, глибоко вчена. Казали, що він був кандидатом на єпископа, але відмовився. Пізніше, коли нарешті почався вихід Церкви з підпілля, то в народі визріла настільки потужна сила, немов той вулкан розворушився, якого стримати вже ніхто не міг. Ринула лава і покотилася. Так тоді одну з перших прилюдних Служб ми відправляли в лісі у Доброму Полі біля Зарваниці".