Знайомтеся, – Василь Шкодяк, Андрій Венгриновський, Сергій Стемпель. Тримають ці заповзятливі чоловіки автосервісну компанію "Бусмоторс", що на об'їзній магістралі.
Тут-таки розташоване кафе "Дармоїд", яка приваблює транзитних проїжджих не лише своєю "провокативною" назвою, а й кухнею, що нею верховодить професіонал своєї справи кухар Василь Жигалко.
У "Бусмоторсі" займаються ремонтом внутрішньої "начинки" мікроавтобусів. Наш гід Василь Шкодяк таки наполіг, аби ми подивилися його хазяйство.
Перше, що приємно кидається в очі, – ідеальний порядок в усіх приміщеннях і майстернях. На величезних складах по групах розміщуються усі деталі до позашляховиків, окремо – вживані, окремо – нові.
Заглядаємо в майстерню. Спеціалісти пораються з моторами. (Чомусь виникло порівняння з кардіологією: і там, і тут ремонтують серця. Там – людські, тут – автомобільні. Така собі "автокардіологія").
Читайте також: Від кузні до ресторану: у Матеївцях Назар Волощук з власної хати поряд з кузнею зробив гриль-бар з готельними номерами. ФОТО
Від заготівлі молока до виробництва твердих сирів: на Коломийщині створюють фермерське господарство
Ось що про себе оповідає Василь, правдивий гуцул, бо народився в Космачі. До речі, в Космачі тримає господарку.
"На початку 2000-них перебував за кордоном на заробітках. Тоді блакитною юнацькою мрією був автомобіль. Боюся видатися самовпевненим, - мовить, - але якось усе по житті мені йшло з Божою допомогою. Мало було кроків випадкових або помилкових. Доля зводила мене з потрібними людьми. Так звела з Андрієм та Сергієм. Ми почали свій перший несміливий бізнес з перегону з-за кордону автівок та запчастин. Перше своє авто "Форд" я купив за зароблені гроші. Займатися цією справою було в ті часи непросто. Треба було вивчити всі писані й неписані правила митниці. А ще ж на нас і таких, як ми, на дорогах рідної Батьківщини полював рекет. Видно, ми з Андрієм були добрими психологами, що вилазили завжди сухими з води...".
У 2008-му хлопці купили на об'їзній коломийській дорозі скромне приміщення. І почали його розширювати та обладнувати. Вже могли найняти собі робітників. Справа пішла успішно.
Тепер працевлаштовано в сервісному центрі до 20 осіб різної кваліфікації – від некваліфікованого робітника до комп'ютерників. Зарплата диференційована, в середньому від 5 тисяч гривень.
Хто не лінується, підвищує свій професійний рівень і працює з максимальною самовіддачею, той отримує втричі більше. Кожен сам собі встановлює робочий графік, – може працювати вісім, а може вісімнадцять годин на добу (звісно, не щодня).
– За останні два роки працювати стало набагато комфортніше, – пояснює Василь. – Це ж як було раніше? Безперервні перевірки й ревізії гальмували роботу. І всім треба було щось дати, плюс нагодувати: прокуратура, податкова, санстанція, пожежники, даішники, день народження в якогось начальника... дай і дай. Діставали по повній! Зазвичай, "обслуговували" ці всі служби мої напарники, бо я не витримував і боявся зірватися. Тепер того нема, я можу будь-якому непроханому "гостеві" сказати, щоби показав документи на перевірку. Доба безцеремонного нахабства відходить...
Іван ДЖИНДЖУРА
Фото: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК
Читайте також: Фермер і підприємець Микола Томенко з Печеніжина 18 років займається бджолярством: “Це найчесніший і найздоровіший вид діяльності”. ФОТО
Читайте також: Екологічно чисту продукцію зі Спаса продають в Прибалтиці та Канаді: історія успіху