ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

header-ad

Дипломати з коломийського краю. ФОТО

Розповідь про коломийських дипломатів починається з періоду ЗУНР (1918 — 1919). Тоді, коли західні українці вперше за кілька століть  спромоглися на рідну державу, — відкрилися можливості проявляти свої державницькі здібності багатьом нашим предкам-краянам.

Молода держава потребувала кадрів, в т. ч. й дипломатичних. А таких не було, адже русинів-галичан не допускали до такої відповідальної служби. І ось з’явилися перші наші дипломати, два з яких — коломийці.

Послом ЗУНР у Будапешті влада призначила Ярослава Біберовича (1883 — 1948).



Це був син відомих галицьких театральних акторів Біберовичів, які в певний час осіли в Коломиї. Мав вищу освіту. Під час ЗУНР 1918 р. був Отаманом УГА (1918), а впродовж 1919 — 1921 рр. виконував дипломатичну місію в Угорщині, Німеччині та Юґославії.

Вважалося, що наша амбасада в Будапешті вела доволі успішну працю. До слова, коли в Угорщині 21 березня 1919 р. до влади прийшли комуністи, то амбасада ЗУНР залишалася єдиним іноземним дипломатичним представництвом в Будапешті. Але коли керівник мадярських комуністів Бела Кун запропонував Ярославу Біберовичу посередництво у порозумінні ЗО УНР і комуністичною Росією, то наші дипломати відмовилися.

Син відомих коломийців Кисілевських — Володимир (1896 — 1976) після закінчення Чернівецької гімназії воював у складі Леґіону УСС на Першій світовій війні, а 1919 р. вступив до лав УГА. Тоді був зв’язковим УГА при Британській військовій місії в Одесі. Згодом, на початку Другої світової війни Володимир Кисілевський працював в Інституті досліджень міжнародних зв’язків та Міністерстві інформації у Великобританії.



На фото: Володимир Кисілевський з мамою і сестрою

У міжвоєнний період (1919 — 1939), коли Польща встановила в Галичині свою владу, українців знову не допускали до дипломатичної служби. Відповідно й радянська система встановила заборону на дипломатичний фах для західних українців, у яких вбачала прихованих націоналістів. І аж проголошена 1991 р. незалежність України знову створила умови для тих українців, які надаються до дипломатичної роботи. Є в цьому й наша, коломийська сторінка.

Двадцять один рік дипломатичній службі віддала Наталя Никифорак, уродженка с. Загайполя Коломийського району.

На фото: Дипломат Наталя Никифорак

Вона закінчила факультет міжнародних відносин Львівського університету і від 1997 р. працює в системі МЗС України. Перебувала на консульській посаді в Посольствах України в Іспанії, Молдові й Портуґалії. Володіє анґлійською, іспанською й портуґальською мовами. В МЗС займається українсько-словацьким та українсько-чеським співробітництвом. Живе в Києві, буває і в нашій Коломиї.

У 1997 р. прийняли на дипломатичну роботу уродженця Коломиї, випускника першої школи і Львівського університету Олега Тимофіїва (1973 — 2005).

На фото: Дипломат Олег Тимофіїв. Лондон.

Здібний син шанованих у нашому місті педагогів Михайла й Марії Тимофіївих спочатку працював аташе відділу міжнародно-правових питань двостороннього співробітництва Договірно-правового управління МЗС України. У 1999 р. його підвищили в посаді і він став другим секретарем відділу згаданого управління. А наказом від 27 вересня 2001 р. призначили другим секретарем Посольства України у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії. На цій посаді Олег Тимофіїв пропрацював до літа 2004 р., виконуючи важливі дипломатичні доручення в Лондоні.

Того року він отримав дипломатичний ранґ другого секретаря першого класу.  А в жовтні 2005 р. він повернувся до Києва в систему МЗС України, де його призначили радником відділу спеціальних міжнародних правових проблем Договірно-правового департаменту. Однак незадовго молоде життя перспективного дипломата трагічно обірвалося. МЗС України 7 жовтня 2008 р. нагородило його (посмертно) Почесною відзнакою МЗС України ІІІ ступеня.

Упродовж 1998 — 2010 рр. працював у системі МЗС України колишній міський голова Коломиї Ігор Довганюк.

На фото: Керівник Представництва МЗС України у Львові Ігор Довганюк (крайній праворуч) супроводжує дружину Президента Польщі Леха Качинського Марію (крайня ліворуч), яка разом зі своїм чоловіком загинула в авіакатастрофі польського президентського літака в Смоленську 10 квітня 2010 року. Львів, 2007 р.

На фото: Дипломат Ігор Довганюк з дружиною Любою у Литві на Дні Незалежності України. Вільнюс, 2009 р.

Він закінчив з медаллю першу школу, а згодом - з відзнакою Львівський лісотехнічний інститут, Вищу комерційну школу в м. Тулузі (Франція) та Дипломатичну академію в м. Тбілісі (Грузія).

Працював першим секретарем Посольства України в Грузії, де поміж інших важливих дипломатичних справ організував відкриття першої української державної школи в Тбілісі (дружина, Любов Довганюк – перший директор школи на громадських засадах), займався оновленням експозиції музею Лесі Українки в Сурамі  та відкриттям її меморіальної таблиці в Тбілісі. Працював у центральному апараті МЗС України де займався країнами ГУУАМ (2002-2003). Організував відкриття офісу ГУУАМ в Києві. Відтак започаткував та керував торговельно-економічною місією в складі Посольства України в Марокко (2003 — 2007), був Тимчасово повіреним у справах України в цій африканській державі. Після цього працював Представником МЗС України у м. Львові, виконуючи важливі дипломатичні завдання. Закінчив свою дипломатичну кар’єру радником Посольства України в Литовській республіці (2009 — 2010), відповідаючи за торговельно-економічні відносини між цими двома дружніми державами. Володіє французькою мовою. Живе в Коломиї.

Дипломатичний ранґ другого секретаря має уродженка Коломиї Олена Шепетюк, яка закінчила нашу гімназію, а відтак факультет міжнародних відносин Львівського університету.

На фото: Дипломат Олена Шепетюк. Вашинґтон, 2013 р.

На фото: Посол України в США у  2010-2015 рр. Олександр Моцик (ліворуч), дипломат  Олена Шепетюк,  конгресмен США Крістофер Сміт (праворуч). Вашинґтон, 2013  р.

Від 2007 р. працює в системі МЗС України (консульська служба, територіальний департамент та ін.). Упродовж 2011 — 2015 рр. вона була третім секретарем Посольства України в США, де займалася політичними питаннями. Володіє анґлійською, німецькою і чеською мовами. Тепер живе в Києві і працює в МЗС України.

У першій коломийській школі навчався, а в другій закінчив 8 класів дипломат-радник Мирослав Блащук.

На фото: Дипломат Мирослав Блащук (праворуч) з депутатом Меджлісу Азербайджану, головою комісії дружби з Україною Міллі. Баку, 2010 р.

Народився він у с. Стрільче, але малим переїхав з батьками до Коломиї, де навчався й жив. Згодом закінчив Івано-Франківський інститут нафти й газу, працював на різних посадах. Упродовж 2007 — 2011 рр. був керівником торгово-економічної місії Посольства України в Азербайджані, а у 2011 — 2012 рр. виконував обов’язки тимчасово повіреного у справах України в Азербайджані. Тут довершив роботу, розпочату Надзвичайним і Повноважним послом України в Азербайджані, нашим краянином Степаном Волковецьким щодо встановлення в Баку пам’ятника Тарасові Шевченку. Саме наш коломиєць перевозив з України до Азербайджану спецлітаком монумент Кобзареві. Наш дипломат зініціював встановлення таблиці на приміщенні, де 1918 р. діяло Посольство УНР. Тепер Мирослав Тарасович Блащук живе в Києві, пенсіонер.

До працівників дипломатичної служби можна зарахувати й уродженця Коломиї, випускника першої школи Василя Романюка.

На фото: Василь Романюк

Він закінчив Чернівецький університет, вільно володіє анґлійською. Працював у Корпусі Миру Посольства США в Україні, керував одним з проектів у Програмі розвитку ООН. Від 2015 р. координує проекти співробітництва Посольства Швеції в Україні. Вивчає шведську мову. Живе в Києві, буває в рідному місті, де живуть його батьки і два брати, відомі стоматологи.

Хоч і не коломийці, але навчалися в нашому місті ще два дипломати — Дмитро Павличко та Микола Лазарович.

На фото: Дмитро Павличко і президент США Джордж Буш. Вашинґтон, 1992 р.

На фото: Автор статті Микола Савчук з Надзвичайним і Повноважним послом України в Республіці Польща Дмитром Павличком. Варшава, 2000 р.

Видатний український поет, Герой України, уродженець недалекого Стопчатова Дмитро Павличко, який цьогоріч відзначає своє 90-річчя, у 1940-і навчався в Коломийській гімназії. У нашому місті бував багато разів. Був Надзвичайним і Повноважним послом України в Словацькій республіці (1995 — 1998) та в Республіці Польща (весна 1999 — лютий 2002). У Варшаві домігся встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку та впорядкування могил вояків УНР.

Микола Лазарович, уродженець Бані-Березова на Косівщині, закінчив Коломийський технікум МОД (1960), тепер політехнічний коледж, а відтак — Львівський торгово-економічний інститут. У Києві працював генеральним директором Київплодоовочторгу та в Міністерстві торгівлі України. У період Незалежності впродовж шести років очолював торговельно-економічну місію при Посольстві України в Білорусі. Тепер — пенсіонер, має 76 років, живе у Києві. Буває у нашому місті, де живуть його рідні брати.

Можна стверджувати, що в успіхах і досягненнях наших українських амбасадорів є внесок і наших коломийських дипломатів.

Згодом ми опублікуємо цікаві інтерв’ю з деякими вищеназваними коломийцями, які розкажуть про особливості дипломатичної роботи.

АВТОР: Микола САВЧУК