Заступником міського голови з питань житлово-комунальної сфери обрали ще одного представника «Самопомочі» 28-річного Богдана Федорука. У Коломийській міськраді він працював і раніше – водієм служби господарського забезпечення. Коли почалася війна, пішов добровольцем на Схід у складі 5-го батальйону, потім служив у 128-й бригаді під Дебальцевим. Після повернення з війни виконував обов’язки керівника комунального підприємства «Полігон-Екологія», яке займається ремонтом доріг. Чекаючи в коридорі відділу управління комунальним майном, поки закінчиться короткотривала нарада новопризначеного заступника міського голови з комунальних питань з працівниками управління, «Дзеркало Коломиї» стало свідком такої розмови. –          Треба вирішити одну справу: у сквер має заїхати кран, що для цього потрібно? – запобігливим тоном запитує відвідувач, очевидно, підприємець. –          Треба намалювати схему, узгодити з міліцією, з нами, – радить комунальник. –          Але я дорогу не буду чіпати, – обіцяє підприємець. –          Ну, я не знаю, – вагається комунальник, – але погоджувати все-таки треба… Не дивно, що першим запитанням журналістів "Дзеркала Коломиї" до Богдана Федорука було про те, чи не вважає він, що комунальні служби мали б запрацювати не так бюрократично, а продуктивніше для міста і його мешканців? –          І вважаю, і задля того й прийшов сюди, на цю посаду, – наголошує Богдан Федорук. – Якщо не боятися високих слів, то спробую зробити революцію в цій галузі. Першим революційним ударом буде зміна у ставленні людей до своїх обов’язків, у поліпшенні якості виконаних робіт. Бо в нас як буває? Стався, наприклад, прорив водогону, робітники викопали яму, щоб ліквідувати аварію, і поїхали, залишивши купи глини. А за європейським кордоном, куди ми прагнемо, не так, там яму спочатку акуратно огородять, виставлять світловідбивачі, а тоді, виконавши роботу, зарівняють поверхню. –          Це легше сказати, ніж зробити, тут, напевно, необхідно починати зі зміни в свідомості людей… –          Причому зміни в свідомості не тільки наших людей, чи то працівників "Коломияводоканалу", чи "Житлоінфоцентру", чи "Полігон-екології", але й у всіх коломийців. Моя мета – зламати уявлення про комунальну службу як про щось другорядне. А щоб змінювалася свідомість, потрібно оснастити комунальні підприємства сучасною технікою, бо на лопаті й мітлі далеко не заїдеш. Бачу потребу в придбанні поливальної автомашини, хоча б тому, що пилюка, опале листя забивають ливневу каналізацію, від чого руйнується дорожне покриття. Необхідно купити зо дві установки, щоб було чим чистити центральні вулиці. Мусимо вийти на такий рівень, щоб комунальна служба працювала на випередження, а не нагадувала пожежну: мчиш лише тоді, коли аварія. –          Можна передбачити, що керівникам деяких комунальних підприємств доведеться змінювати стиль управління… –          Тон, який я задам у роботі, буде важкий, хто не зуміє дотриматися заданого тону, той вимушений буде або проситися на пенсію, або шукати собі інше заняття, спокійніше. Головним критерієм буде – робота, і то доброякісна. Хоча повторю, що передусім слід подбати про добре технічне оснащення наших підприємств. Це ж як у армії, даси солдатові все необхідне спорядження, зброю, нагодуєш – тоді можна й вимагати від нього. –          Навіть з лексики відчутно, що ви брали безпосередню участь в АТО. –          Після другого курсу політехнічного коледжу мене призвали в армію, я серйозно задумувався про кар’єру військового. 2014-ого служив головним сержантом стрілецької роти, заходив у Дебальцеве й виходив з нього… Неповний рік довелося воювати на сході, думаю, ніхто не скаже, що ховався за чужі спини. Але нині мене, корінного коломийця, найбільше цікавить комунальна сфера. Наша трохи занедбана, на жаль, комунальна сфера. –          А що вас зовсім не цікавить? –          Бізнес мене не цікавить. Абсолютно.