У переддень професійного свята медиків кореспондент "Дзеркала Коломиї" завітав у Коломийську станцію екстреної медичної допомоги Ця затишна давня будівля на вулиці Чайковського – чи не єдиний медичний заклад, куди хворим немає потреби приходити, за ними звідси виїжджають карети. Втім, інколи сюди й приходять, як прийшли нещодавно від 84-річного Петра Бабинюка. Почесний мешканець Воскресінців вирішив подякувати лікареві Олесі Черненко, кваліфікована допомога якої врятувала йому життя. На станції, звичайно, таким гостям раді, оскільки це зайвий раз підтверджує, наскільки потрібна людям їхня нелегка праця, пише "Дзеркало Коломиї". –          Наші дев’ять бригад обслуговують місто й прилеглі села, – розповідає завідувач окружного відділення екстреної медичної допомоги Валерій Костащук, – ще дві бригади працюють в Отинії і по одній – у Печеніжині й Гвіздці. Маємо в невеликому автопарку чотири нові автомобілі, обладнані сучасною апаратурою з дефібриляторами, кардіографами, кріслами-ношами… Деякі автомобілі отримали по лінії державної допомоги, деякі з обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, очолюваного Володимиром Похмурським. Як медикаментами, так і паливно-мастильними матеріалами забезпечені, із зарплатнею затримок немає, зробили в приміщенні косметичний ремонт. Позитивно вплинув на загалом нормальний робочий ритм станції перехід у підпорядкування згаданого вже обласного центру, який бачить своє завдання і в удосконаленні професійної майстерності підопічних колег. Недавно, наприклад, у Галичі відбулися змагання між районними відділеннями екстреної меддопомоги, з Коломиї в них узяла участь бригада в складі лікаря Володимира Петріва, фельдшерів Миколи Малковича й Андрія Матули, водія Романа Ілюка. Виборовши в змаганнях друге місце, бригада довела, що коломийські медики готові надавати кваліфіковану допомогу в разі масових нещасних випадків. Не дивина тут і поїздки працівників станції на навчання в сусідню Польщу, звідки вони приїжджають з відповідними сертифікатами. Отож не все виглядає настільки похмуро, як любимо інколи твердити, згадуючи в розмовах медицину. Їй, медицині, краще б допомагати, ніж постійно нарікати. Так, скажімо, як депутат обласної ради Петро Книшук, який посприяв з асфальтно-бетонною сумішшю, завдяки чому на станції заасфальтували половину подвір’я. А хто б іще посприяв з іншою половиною? Хто б підказав мешканцям багатоповерхівок, щоб не перекривали бетонними блоками під’їзди, щоб карета «швидкої» могла легко добратися до музею «Писанка»?.. Але не будемо напередодні професійного свята про недоліки. Попросивши привітати через газету всіх своїх колег, Валерій Костащук згадав добрим словом і свого наставника, колишнього керівника станції Івана Токаря. Охоче виконуємо прохання і зичимо зі свого боку людям у білих халатах всіляких життєвих гараздів.