Напередодні Різдва Христового ми всі традиційно готуємося до цього світлого свята. У наших парафіяльних спільнотах разом готуємо вертепи, прикрашаємо храми та церковні подвір’я тематичними декораціями, вивчаємо нові і повторюємо старі колядки, які прийшли від наших предків і щороку звучать у період Різдвяних свят, священники спільнот духовно збагачують вірян, проводячи різдвяні реколекції.

Так чи інакше, нам на очі потрапляють телевізійні кадри репортажів, реклами, світлини та різноманітна інформація у соціальних мережах, які описують святкування Різдва в європейських країнах з їх колоритом: різдвяними ярмарками, святковими концертами, стравами та іншими звичаями і традиціями, характерними саме для  Різдвяних свят у європейських країнах.

Звичайно, під впливом всього побаченого багатьом нам приходить на думку те, що було б добре, якби ми, українці, святкували Різдво і всі інші свята з більшою частиною християнської світової спільноти. І як наслідок, у нас виникає запитання: чи можлива календарна реформа в Україні?

У пошуках відповіді на це питання, ми думаємо, що тут все залежить лише від порозуміння між Церквами. Але чи це насправді так?

На перший погляд, справді, це питання має суто церковний характер, але це лише на перший погляд. Порозуміння між Церквами – це лише частина вирішення проблеми і до того ж менша. Більша ж частина полягає в тому, що саме суспільство на рівні своєї свідомості має дозріти до того, що традиція, яку воно зберігало роками чи навіть десятиліттями і століттями змінилася. Насправді, переважна більшість із нас, особливо людей старшого покоління, які виросли і сформувалися в час, коли ще не було інтернету з усіма його можливостями і єдиним засобом збереження своєї культурної і національної свідомості були перекази мам і бабусь про різдвяні традиції, зараз вже не зможуть так легко відмовитися від того, що плекали довгий час. Разом із тим необхідно брати до уваги фактор середовища, де люди проживають і  його соціальний вплив. Одна річ, коли мова йде про велике місто, де соціальні впливи відчуваються набагато гостріше, а отже, і легше засвоюються, і зовсім інша – це село, де люди не мають настільки широкого доступу до інформації і, відповідно,  менше зазнають соціальних впливів і тих ментальних змін, які вони з собою несуть.

До того ж, слід мати на увазі і те, що існують різні категорії українських сіл. Є села, де більшість людей неухильно дотримуються українських національних традицій святкування церковних свят, і саме для них дата святкування є однією з таких традицій, їм буде важче звикнути до зміни дати в календарі. Проте мешканці таких сіл повинні намагатися зрозуміти необхідність тих соціокультурних змін, які настануть у разі зміни дати святкування церковних свят.

Існують також такі села, де більша частина мешканців виїхала за кордон у пошуках праці та опинилася в західноєвропейському соціокультурному просторі, до якого змушена була пристосуватися, не зазнавши при цьому асиміляції з цим середовищем, а перебуваючи в ньому, зуміла зберегти свої національні традиції значною мірою завдяки тому, що в європейських країнах існують українські парафії, які допомагають нашим співгромадянам зберігати свою культурну і національну ідентичність. І згодом, коли  українці, які вже звикли до умов західноєвропейського середовища, повертаються до рідних сіл, то разом із собою приносять оновлений світогляд, який сформувався в них під впливом соціокультурного простору Західної Європи. І, як наслідок, старшим людям значно легше під впливом своїх односельчан звикнути до святкування церковних празників за новим стилем.

Важливим аспектом в цьому питанні є душпастирська праця священників серед своїх парафіян. Священнослужителі повинні допомагати людям, які звикли до усталених національних традицій, зрозуміти важливу різницю між традиціями святкування свят, їх змістом  та датою. Мається на увазі той факт, що колядки, вертепи і дванадцять страв на Святвечір завжди будуть нашою національною традицією, яка аж ніяк не зміниться зі зміною дати святкування Різдва та інших свят церковного року, наприклад усіх Богородичних свят, оскільки в нашому народі вшанування Пресвятої Матері завжди мало особливий характер. Аналогічно ми повинні бути готовими до зміни дат святкування празників на честь святих, які також мають глибоку пошану в нашому народі, наприклад архангела Михаїла і всіх небесних сил, святителя Миколая, апостолів Петра і Павла, великомучеників Юрія Переможця та Димитрія.

Передусім нам потрібен час для того, щоб суспільство, яке вже звикло до дотримання своїх національних традицій, однією з яких, на думку багатьох людей, є юліанський календар, змогло спокійно сприйняти на соціально-культурному і ментальному рівні ті важливі зміни, які колись настануть, і  щоб вони не спричинили соціально-культурної кризи в нашому народі.

Попри все, наше суспільство повинно ментально готувати само себе до можливих змін тим, що кожен християнин повинен усвідомлювати, що найголовніше у святкуванні будь-якого свята – це не його дата, а внутрішній зміст. Іншими словами, християнин має завжди пам’ятати, ким він є і що в будь-якому святі головне те, чому, а не коли ми його святкуємо. В нашій суспільній і християнській свідомості повинно відновитися розуміння, що церковні свята – це передусім події, у яких Церква прославляє Бога, який завжди, незалежно від дати святкування має залишатися для нас  центром нашого щоденного життя.

АВТОР: о. д-р Андрій Танасійчук

Джерело: ІНФОРМАЦІЙНИЙ РЕСУРС Української Греко-Католицької Церкви

До теми: Коли українці мають святкувати Різдво - 25 грудня чи 7 січня? ОПИТУВАННЯ

Читайте також: Епіфаній спрогнозував, коли більшість українців святкуватимуть Різдво 25 грудня

Підписуйтесь на нас у Facebook, Тelegram та Instagram, щоб отримувати перевірені й оперативні новини.