Додому Авторські колонки Моє село і енергобезпека країни

Моє село і енергобезпека країни

0
Поділитися
Дмитро КАРП'ЯК Коломия

Був на зборах у селі, яке сходив колись малими босими ногами. Нормальні збори, наскільки вони можуть бути нормальними, коли люди збираються разом з приводу події, тлумачити яку можна по-різному. І коли в одного вища чи то педагогічна, чи медична освіта, а інший читав востаннє хіба «мама мила раму» і з цим багажем досі живе на білому світі.

Що ж це за подія, яка зібрала посеред тижня народ у клубі й яку можна тлумачити по-різному? А та, що геологи виявили в селі поклади газу. Виявили навіть не в Микитинцях, а на території, що належить уже до сусіднього Пістиня. Зовсім близько до місця, де минулої осені освятили партизанську криївку-музей з віднайденим бідоном документів, яка мала б стати потужним стимулом  для патріотичного виховання молоді. Вслід за геологами прибула тепер газовидобувна компанія з бурильною установкою. Та оскільки заїздити великогабаритній техніці з боку Пістиня ніяк, газовики знайшли зручнішу дорогу, через Микитинці. Чим і викликали збурення народу, який забажав висловитися  з цього приводу на зборах.

Don Yapon

Основна претензія до газовиків — понищите дорешти і без вас розбиту дорогу. Ніхто, мушу не без жалю визнати, не нагадував про потребу зміцнення енергетичної безпеки України, не стурбувався бодай долею комплексу на місці відновленої партизанської криївки. «Спочатку полагодьте дорогу, а тоді їдьте», — милостиво дозволяли прибулим з Івано-Франківська представникам компанії «Газсервіс». На що ті лише руками розводили: «Ми полагодимо і знову розіб’ємо; погодьтеся, що краще полагодити після того, як місяців за три ми перестанемо їздити».

Словам представників компанії не особливо вірили. Як і запевненням у тому, що видобуток газу –зовсім безпечна для навколишнього середовища справа, ні на чиєму здоров’ї вона не позначиться. А на закид  у можливих землетрусах від буріння півторакілометрової свердловини газовики взагалі не вважали за потрібне реагувати. Цим недавно, пригадується, лякала народ партія «простих людей» Сергія Капліна, агітуючи проти видобування газу на Полтавщині. У Микитинцях  дехто бачить небезпеку землетрусу в тому, що Карпати, мовляв, гори ще молоді й легкопіддатливі до таких нездорових природних явищ. У чому саме бачать небезпеку «прості люди» на Полтавщині, невідомо. Напевно, в молодих чорноземах…

Полтавська область, до речі, мало не український Кувейт. У тому розумінні, що газу й нафти там предостатньо, на території однієї сільради може працювати й понад 70 свердловин. Але якщо в Кувейті економіку регулює держава, причому так, щоб усі без винятку громадяни були по змозі багатими, то в нас до цієї ідилії далеко. Здебільшого місцеві громади Полтавщини мають від газу-нафти самі розбиті дороги, надприбутками від вуглеводнів ніхто з ними не ділиться. Тамтешня обласна влада, як можна зрозуміти, лише збирається пропонувати Кабмінові випробувати в області пілотний проект, який передбачав би залишати на місці не лише частку ренти, але й частку від готової продукції. Наразі ж обласна влада радить місцевим громадам укладати з видобувною компанією угоду про соціальне партнерство, тобто виторговувати собі й кращі дороги, і допомогу школі або дитсадку.

Здається, це мудріше, ніж лягати під колеса важкої техніки й не пускати її до свердловини, як погрожують деякі гарячі голови в Косівському районі. Апеляція до конституції, яка проголошує землю і її надра об’єктами права власності народу, тут навряд чи доречна, з таким же успіхом до конституції можна апелювати з приводу гарантованої нею безоплатної медицини або освіти. Наївними виглядають і привселюдні заклики «тиснімо на цих газовиків, вони народу бояться й погодяться на всі наші вимоги!» Та хоча б тому не бояться, що конституція конституцією, а навіть такої елементарної речі, як компенсація за руйнування доріг, у чинному законодавстві не передбачено.

Потрібно йти, отже, на перемовини, укладати соціальний договір. Тим паче в умовах, коли в сільраді важке фінансове становище і її працівники кілька місяців не отримують зарплатню. У кінцевому підсумку Микитинці на договір і пристали, даючи «Газсервісу» можливість спокійно працювати. Село, будемо сподіватися, щось та й скористає з відкритого родовища, а Україна бодай трохи наростить обсяги виробництва власного газу, чим зміцнить свою енергобезпеку.

Дмитро КАРП’ЯК