24 травня відбулися вибори голови Коломийського міськрайонного суду. У таємному голосуванні перемогу отримав Володимир П’ятковський. За нього проголосувало 5 суддів, а за його конкурента Юрія Потятинника – три. Тож Володимир П’ятковський обійматиме посаду голови Коломийського міськрайонного суду ще 3 роки. Перемога на виборах і стала підставою для зустрічі й розмови з переобраним очільником Коломийського міськрайонного суду. Про імідж суду, намагання його реформувати, спроби високих чиновників тиснути на суддів під час Майдану та про нинішнє життя Коломийського суду – розмовляємо з Володимиром П’ятковським. – Пане Володимире, ваша попередня каденція на посаді голови Коломийського суду була відзначена початком великої реформи судової системи України. Які результати цієї реформи, чи вони вже відчутні і як зміни вплинули на життя, зокрема Коломийського суду і, відповідно, коломиян, які до вас звертаються? – Справді, в державі розпочалася велика судова реформа. Хоча слід сказати, що реформи та зміни в судоустрої в Україні тривають безупинно. Я, наприклад, працюю у судовій системі з 1994 року і пригадую, що першим нормативним актом Української держави в царині реформування судочинства була постанова Президії Верховної Ради України "Про Комісію про проведення судово-правової реформи в Україні" від 2 березня 1992 року №2162-XII. З того часу систематично відбуваються якісь зміни. Реформування суду – це постійний процес. Втім, реформ такого високого рівня судоустрою ще не було. Це потрібно визнати. Що стосується результатів реформування, то, на жаль, суттєвих покращень поки що не відчутно – ні в судах, ні в суспільстві. Зокрема, одним із негативних наслідків реформи став відчутний брак кадрів в українських судах. На сьогодні він становить 40%, тобто маємо майже половину вакантних посад суддів. Для прикладу, у Яремчі вже понад рік немає жодного судді, тобто протягом цього часу жителі вказаної міськради не можуть вирішити жодного питання цивільного чи адміністративного спору, чи справ про адміністративні правопорушення. В сусідньому Снятині також протягом кількох років замість чотирьох працювало двоє суддів, а майже рік – один суддя. У Коломиї, на щастя, ситуація краща. У нас за штатом має працювати дев’ять суддів. На даний час у двох з них закінчився термін повноважень. Це збільшує навантаження на інших суддів. Крім цього, на плечі наших суддів з тієї ж причини лягають і найскладніші кримінальні справи із Снятинського району. Тож можемо казати, що перевантаження судів справами, а, отже, й обмежений доступ громадян до правосуддя, є ще одним негативним наслідком судової реформи. Хочемо вірити, що це все тимчасово, і в той же час прикро за політиків, які протягом трьох років тільки й говорили про недоліки судової системи України, не роблячи при цьому рушійних кроків для поліпшення ситуації. – А яка ключова мета й суть судової реформи? Що конкретно має змінитися? – Таких фундаментальних цілей є три. Це спрощення процедури судової системи, кадрове перезавантаження та антикорупційний контроль за діяльністю суддів. Якщо говорити узагальнено, то судова реформа мала б зробити простішим доступ громадян до правосуддя, до прийняття кінцевих рішень і щоб ці рішення були передбачувані. Йдеться про те, що в Україні має бути єдина судова практика. Тобто рішення Верховного Суду, як касаційного суду, у простій, зрозумілій триланковій системі судоустрою має стояти в голові всього. Якщо є його рішення, так звана правова позиція щодо певної справи, то всі інші схожі справи мали б розглядатися та вирішуватися так само, чим забезпечиться постійність і єдність судової практики. Це своєрідне прецедентне право, воно унеможливить практику, коли різні суди однакові спори вирішують по-різному. – Будьмо відвертими, репутація українських суддів доволі негативна. Власне, щоб позбутися найодіозніших, законодавець ввів так званий інститут доброчесності. На вашу думку, наскільки він працює і чи справді дає можливість очистити систему? І чи були випадки, коли через небажання пройти перевірку залишали суд коломийські судді? – Зазначу, що переатестація суддів ширша, ніж перевірка комісії доброчесності. Спочатку суддя повинен пройти кваліфікаційне оцінювання – знан­ня законодавства та вміння застосовувати його на практиці у вигляді судових рішень. Наступним етапом і є згадана вами професійна етика, або ж доброчесність судді. Йдеться про його майновий стан та позаробоче життя – як він живе, з ким спілкується, де відпочиває, як проводить дозвілля. Не можу сказати, що мої знайомі, які мали стаж роботи на посаді судді більше двадцяти років, пішли у відставку саме з підстав страху перевірки на доброчесність. Здебільшого вони вчинили так через можливі матеріальні втрати у випадку непроходження оцінювання (в тому числі на доброчесність), оскільки законодавець визначив, що у такому разі вони будуть звільнені з посад без права на відставку. Також деякі втомилися від безпідставних образ і тиску на судову владу в цілому. Судді також люди, й почуття гідності і терпимості у них різні. – Продовжуючи тему іміджу судової системи, на вашу думку, як професійного судді, як можна пояснити таке різко негативне сприйняття судів з боку суспільства? Справді все так погано чи тут є й місце певній міфотворчості? – Я вважаю, що якість системи правосуддя потрібно характеризувати тими документами, які приймають суди. І тут є цікавий факт – люди, які безпосередньо стикалися із судовою системою, більше довіряють судам, ніж ті, хто про роботу органів правосуддя знає з телебачення, інтернету чи сусідів. Це дані досліджень, які проводять у судах українські громадські організації за підтримки міжнародних проектів. Тому я вважаю, що великою мірою такий малий рівень довіри до судів – це результат не стільки роботи самої судової системи, як думок про неї політиків, деяких ЗМІ, особливо центральних телеканалів, частково незадоволених громадян та громадян, неналежно обізнаних із станом справ. З іншого боку – і ми завжди мовчали, судова система була закритою, ми не реагували на цей весь негатив. Протягом десятиліть Феміда перетворилася з сліпої ще й у глухоніму. Тільки з 2015 року ми намагаємось вийти до громадськості, пояснити свою позицію, розповісти про свою роботу. Маю надію, що з часом це поліпшить ситуацію. Тому вважаю, що негативний імідж – це все-таки більше емоційне, а не раціональне. В останні роки, в зв’язку з введенням в штат суду посади головного спеціаліста із зв’язків з громадськістю, Коломийський міськрайонний суд став працювати відкритіше й прозоріше для суспільства. Суд регулярно висвітлює свою діяльність на веб-сайті суду та в соціальній мережі Facebook, де постійно оновлюється інформація з метою забезпечення двобічної комунікації. – Одна з причин, чому суспільство не довіряє судовій системі – це переконання, що судові рішення можна «замовити». На слуху справи судді Кірєєва, Вовка, Царевич, Чауса. Наскільки справедлива така точка зору і чи взагалі важко тиснути на суд? – Якщо говорити за суддів, яких ви назвали, за судові документи, які вони виносили, думаю, тиск тоді однозначно був, і тиск надзвичайно високий, як з боку Генпрокуратури, інших правоохоронних органів, так і високопосадових політиків. Однак і самі судді повинні були розуміти свою відповідальність й усвідомлювати, що прийде час, коли в них запитають за ці рішення. Суддя повинен бути завжди готовий відповідати за свої рішення і, якщо вони незаконні, нести встановлену законом відповідальність, адже судді – така ж частина суспільства, як і представники будь-яких інших професій, а оскільки вони перебувають на службі у суспільства, то повинні викликати у нього довір’я і робити все можливе, щоби це довір’я зберегти. Особливо зараз, коли у суспільстві доволі загострене відчуття справедливості. Зазначу, що в період Майдану спроби тиснути на суд були і в нас у Коломиї. Певні високопосадовці висловлювали бажання мати потрібні судові рішення стосовно учасників Майдану, щодо водіїв Автомайдану, позбавлення прав на керування, наприклад. Однак тоді ми чітко заявили свою позицію і дали зрозуміти, що будемо діяти тільки в межах закону. [caption id="attachment_60321" align="alignnone" width="1920"] Фото: Андрій КАНЯ[/caption] – Ще однією проблемою української судової системи є її репресивна сутність, якщо так можна сказати. 98% вироків, які виносять суди, – обвинувальні. Чому це так і чи змінилася якось ситуація після Майдану і початку суддівської реформи? – Світова практика показує, що адекватним показником для демократичних судових систем є 30% виправдальних вироків. В нас, напевно, і цих 2% немає. Чому так – важко сказати. Вважається, що виправдувальний вирок – це страшний недолік для прокуратури та органу розслідування, от вони і прагнуть будь-яким чином зберегти його обвинувальну суть. Частково цьому сприяє наявність у Кримінально-процесуальному кодексі України 2011 року положень ч. 1, п. 7 ст. 407 КПК України, яка дозволяє апеляційним судам скасовувати вироки місцевих судів та повертати справу на новий розгляд в цей же суд в іншому складі. При цьому інші учасники кримінального провадження – обвинувачений, захисник, прокурор, потерпілий та інші особи не вправі оскаржувати таке рішення суду до вищої судової інстанції. Так що причини слід шукати не тільки у судах, а й у законодавчому врегулюванні певних питань. – Тепер до справ безпосередньо коломийських. Суддя нашого суду брав участь у конкурсі з відбору кандидатів до Верховного Суду України. Як минув цей конкурс і які результати? – Так, це Юрій Потятинник. Він уже пройшов усі передбачені рівні відбору, а саме тестування, практичну роботу щодо підготовки судових документів і співбесіду. На даний час він чекає на рішення кваліфікаційної комісії. Думаю, детальніше про отриманий Потятинником досвід ви можете довідатися безпосередньо від нього. – Розкажіть про найрезонансніші справи, які розглядав Коломийський суд протягом вашої попередньої каденції. – Знаєте, для суддів кожна справа важлива, бо за нею люди і їхні долі, майно, приватний інтерес, а тому до всіх слід готуватися із серйозністю та відповідальністю. От зараз відбувається розгляд справи щодо вбивства працівника Снятинського районного відділу поліції, де обвинувачуються двоє осіб, а третя тривалий час перебувала у міжнародному розшуку. На даний час третю особу доставили із зарубіжжя, вона перебуває під вартою в Івано-Франківському УВП № 12, звідки буде доставлена у судове засідання для об’єднання справ та продовження їх спільного розгляду. Крім цього, суд завершив розгляд справи про викрадення та зґвалтування 16-річної дівчини. На 8 та 11 років позбавлення волі засуджено двох осіб. Зазначу, що засуджені – особи дуже непрості, під час закритого судового процесу поводилися крайньо агресивно й зневажливо до колегії суддів та інших учасників судового розгляду. Тим не менше із значними труднощами її було завершено, Апеляційний суд Івано-Франківської області підтвердив законність вироку нашого суду. До резонансних справ можу віднести і розгляди справ щодо коломийських ДЮСШ, поновлення на посадах звільнених працівників. Вони також були непростими. На даний час у Коломийському суді перебуває ще одна снятинська справа. Це щодо замаху на вбивство, де потерпілого намагалися підірвати вибухом гранати, та кримінальне провадження з Городенківського району, де у місцевого мешканця знайшли 140 кілограмів наркотиків, які він зберігав у скляних слоїках. У цій справі обвинувачений, визнаючи свою вину, разом з тим стверджує, що у вчиненні протизаконних дій йому активно допомагала його співмешканка, яка не притягнута до кримінальної відповідальності, що його дуже обурює. Наостанок хочу побажати всім коломиянам та мешканцям Коломийського району, які звертаються до Коломийського міськрайонного суду, отримати законні, справедливі та обґрунтовані судові рішення у розумні терміни, проявляючи при цьому терпіння і повагу як до сторін процесу, так і суддів і працівників суду. Інтерв’ю взяв Віктор ФІТЬО Читайте також: У Коломиї відбулася презентація проекту нового приміщення міськрайонного суду. ФОТО