Ти можеш і навіть трішки зобов'язаний... Знову комусь повірити на слово, знайти мотивацію, витягнути паспорт, постояти в черзі й покласти галочку. У світі, де ніхто нікому нічого не зобов'язаний, не нарікають на погану владу. Тому якщо хочеш нарікати - іди обери. Обери, контролюй, критикуй, вимагай. Вийди з диванного тилу. Особливо ти - молодий/молода, із запалом і вірою, що можна звернути гори, що світ не пропащий і ти в ньому - не остання людина. Зроби свій вибір. Попри все. Не слухай старших. Який їхній досвід? З чого ти взяв, що їхнє розчарування – то не банальна спроба виправдати себе, свою розтрачену молодість, промахи й боротьбу з власними демонами. У тебе – свої біси, своя молодість, а тому, якщо й бути помилкам – хай вони будуть твоїми, не їхніми. Залиш за собою право розібратися самостійно, без чорного зомбі-квадрата, без реклами, без порад старших і досвідчених. Обери не очима, не вухами, лиш холодним розрахунком. Почитай, чи є велика між ними різниця. Спробуй, відшукай її. Як в грі: знайти три відмінності. Не обмежуй себе списком прохідних, знай, соціологія бреше, тим більше ця – замовна передвиборна. Кого з твоїх друзів питали про кандидатів? Сьогоднішні рейтинги – це просто ще один метод психологічного впливу на наші розхристані голови. До біса соціологію! Не забивай на Україну.  Навіть якщо "ця держава нічого мені не дала", навіть попри "все вирішили без нас" і т.п. Зроби це. Заради своєї совісті, заради елементарного права називатися українцем, бо принаймні спробував розібратися що й до чого, принаймі шукав правди. "Бюлетень сильніше кулі". Це не мої слова, Лінкольна. А він знався на виборах, людях та їхніх пороках. Гра триває, допоки є дійові особи, поки триває дія, навіть якщо всі забули правила. Гра триває, поки тобі ще не все одно. Поки ти хоч трохи зобов'язаний. АВТОР: Наталка САНДЕЦЬКА Читайте також: Щосезону – по небесній сотні