З приходом до влади оновленої команди міського голови Ігоря Слюзара хіба крайньо скептично налаштовані виборці сумнівалися в її здатності побороти стихійну торгівлю. Ратуша тоді вирувала ентузіазмом.
Перший заступник голови Сергій Коцюр розпочав новий 2016-ий з того, що ходив коломийським середмістям і роздавав перехожим друковані пам’ятки.
З них, цих пам’яток, виборці довідувалися, що вже від 1 лютого влада серйозно візьметься за впорядкування вуличної торгівлі, усі торговці зобов’язані будуть перейти працювати на пристосовані ринки. У березні ратуша заручилася підтримкою народу в нещадній боротьбі зі "стихійниками" на громадських слуханнях. На них знову було урочисто проголошено, що святкова, гуртова і сезонна торгівля допустима лише на ринках, а ратуші тільки те й залишилося, що "остаточно врегулювати нарешті залишки стихійної торгівлі".
На перших порах виглядало на те, що маємо справу справді із "залишками". Територію навколо продринку в середмісті регулярно обходили нахмурені міліціянти разом з муніципальними дружинниками, сільських жіночок при їхній появі чи то під м’ясним павільйоном, чи на "стометрівці" мов вітром здувало.
Я сам, пригадую, спитав якось біля продринку про молоко, то жіночка, приклавши палець до вуст, повела мене добрих двісті метрів до аптеки, де тримала в знайомої провізорки пляшки з молокопродукцією. То були суворі часи для тих, хто нехтував правилами гігієни й санітарії.
Мушу признатися, що при всьому усвідомленні нецивілізованості торгівлі з-під ніг різкість нової команди в ратуші мені не сподобалася. Розпочинати управлінську кар’єру, як на мене, краще не із заборон, а з дозволів. А якщо вже розпочинаєте із заборон, то будьте ласкаві продумати всю кампанію до дрібниць, щоб остаточно побороти зло і вийти переможцем.
Передусім провалилася ідея відкрити для продавців молочної продукції спеціальний павільйон. Павільйон відкрили, а продавці з вулиці туди чомусь не квапилися. Що викликало обурення міського голови.
"Точка кипіння настала!" — патетично виголосив пан Слюзар, визнавши, що не розуміє, як можна ігнорувати такий чудовий павільйон — чистий, прохолодний, крани з водою… І переклав відповідальність за саботаж зусиль демократичної влади на… мешканців міста. Це вони, мовляв, винні, бо не перестають купувати продукцію з-під ніг, не цікавляться, чи брали продукцію на лабораторний аналіз. (До речі, міський голова Івано-Франківська також звинуватив мешканців свого міста у зриві цивілізованого підходу до торгівлі, це, очевидно, найпростіший спосіб скинути вину із себе, коханого).
Хтось там у ратуші згадав іще ідею римських патриціїв стосовно плебсу, якому, окрім хліба, потрібні й видовища. І народові подарували видовище під мудрованою назвою АРТ-ВІЗІЯ. Це такий собі фестиваль вуличних мистецтв, спрямований, як наголошували організатори, "на відродження культурного обличчя Коломиї і ребрендування (і що воно за звір?) проспекту Чорновола як його культурної артерії". Фестиваль, надіялися, стане нічим іншим, як альтернативою стихійній торгівлі в історичному центрі міста.
І як же він, цікаво, стане ребрендуванням і альтернативою, якщо періодичність фестивалю — три рази на рік? Започаткована влітку 2015-ого, АРТ-ВІЗІЯ відбулася цього літа вп’яте. Замість виставлених у ряд пляшок з молоком і слоїків зі сметаною ми мали можливість насолоджуватися музикою, танцями, картинами художників, відвідати містечко ковалів, літературні читання… Гарний, потрібний для молоді захід, не перечу. Але витіснить він три дні на рік стихійну торгівлю з проспекту Чорновола під м’ясний павільйон, а далі що?
Далі торговці знову повертаються на Чорновола. Отож "альтернатива" — слово занадто голосне, щоб відображати реальний стан речей.
А реальний стан речей такий, що про боротьбу зі стихійною торгівлею ніхто вже й не згадує. Розмови про штрафи й конфіскацію товару, як того вимагає Кодекс про адміністративні правопорушення, так і залишилися розмовами, молоко з-під ніг як продавали, так і продають. Хвиля спала, все вляглося. Час показує, що скептики, як завжди, мали рацію.
…І я звично вирушаю зранку в місто купити пляшку молока. Але не до тієї конспіраторки, що водила мене в аптеку, в тієї молоко недостатньо смачне. На Чорновола, треба визнати, є відповідальніші продавці.
Дмитро КАРП’ЯК