Коломийська в’язниця, що до 1944 року розташовувалася на сучасній вулиці М. Павлика, була свідком численних трагічних історій, страждань, часто несправедливості та приниження. Скільки мук і терпінь пережив тут Іван Франко у 1880 р., скільки побоїв та катувань зазнали через багато років молоді українці, які прагнули свободи та незалежності Україні.
Відбували покарання в тюрмі, звичайно, і кримінальні злочинці, найвідомішим з яких у 1930-х роках був Лєткий. За якийсь злочин його засуджено до смертної кари, тож в одній з камер «очікував» він виконання вироку. Та це його очікування виявилося досить «активним». Якось, скориставшись звуками грози, вирвав він віконні грати камери й дощовим каналом вибрався з тюремного подвір’я до Рамлєрівки – цегельні Герша Рамлєра, що розташовувалася неподалік. Грати заздалегідь підпиляв напильником, який його дівчина передала йому в ковбасі. Після втечі написав прокуророві дотепного листа: «Тримайтеся на «бачнОсті», бо Лєткі «на вольнОсті». Припускають, що якийсь час зухвалий злочинець переховувався на горищі поліційного будинку. Та не так довго йому вдалося «розкошувати» на волі – невдовзі втікача знайшли, й цього разу вирок було виконано без зволікання.
©Наукова співробітниця Музею історії міста Коломиї Мирослава Кочержук
На світлині: в’язниця на вул. Романовського (тепер – М. Павлика)