Нещодавно світ сколихнула звістка про трагедію в Парижі. Громадяни різних країн приходили до французьких посольств і клали квіти та свічки в пам’ять про загиблих. Не відставали й українці: біля посольства на вулиці Рейтарській у Києві зібралося чимало небайдужих. Та в інтернеті розгорнулася справжня сварка: за ким треба більше тужити – за далекими французами, які разом з іншими європейцями лише висловлюють занепокоєння з приводу російських терористів на сході України, чи за нашими військовими, рідними синами, батьками, братами, які гинуть від рук таких же терористів. Насправді, співчуття не має національності, і ми, українці, так наполегливо називаючи себе європейцями, повинні сприймати французьке горе як своє. Одразу інтернетом прокотилася інформаційна хвиля про інші теракти, котрі у цей самий час кояться у світі – це справжнє жахіття, скрізь гинуть мирні люди, діти. Російський літак над Єгиптом теж справа рук терористів, принаймні відповідальність взяло на себе сумнозвісне угруповання «Ісламська Держава», хоча я читала й інші версії, які кидають тінь підозри на «своїх проти своїх», та поки що вони бездоказові. Серед багатьох інтелектуалів сучасності панує думка, що насправді Третя світова війна вже триває. Спалахи військових конфліктів у різних країнах і є цією самою війною, кажуть, мало де непричетні США або Росія. Може й так. Враховуючи свіжу трагедію російського військового літака, який попри заборону порушувати повітряний простір все ж увірвався в турецьке небо, де і був справедливо знищений службою безпеки країни, можна припустити, що російське військове командування «випробовує» кордони на міцність. Таке враження, що для так званого нового фюрера Пу людські життя – лише маріонетки у його великій настільній грі, основою якої є світова мапа, а метою – панування світом. Отже висновок напрошується сам собою, цей всюдисущий тероризм у різних його проявах – це і є новітній фашизм. Здається, ще зовсім трохи і сумнівна Ісламська Держава з’єднається у панівному екстазі з РФ, недарма новий фюрер такий дружній із чеченським лідером Кадировим, відомим своєю надлюдською жорстокістю і кровожерливістю, поєднуючи ці риси із релігійним фанатизмом. Хотілося б додати кілька слів про іслам, «жорстоку релігію», як його встигли наректи деякі лідери думок. Дозволю собі не погодитися, адже іслам, як і будь-яка релігія чи навіть світоглядна філософія, в основі своїй дуже гуманний. Жорстокими бувають лише певні трактування Корану, загалом, як бувають різними будь-які трактування. Не треба бути експертом з історії, щоб знати про жорстокість хрестових походів і винищення «незгодних», не треба мати релігійну освіту, щоб уявляти безглуздість інквізиції, яка століттями винищувала інакших серед своїх. Це все гріхи трактування Середньовіччя, з якими ми вже змирилися. Так ось, мусульманство зараз проходить цей неоднозначний період у своїй історії, і нам відомо значно більше мирно налаштованих мусульман, які щиро засуджують дії своїх одновірців. Іслам прийнято називати молодою релігією, адже їй усього 15 століть, але особливо активно вона поширюється останні 50 років (зараз у світі нараховується приблизно 1,6 мільярда мусульман), і саме в цей розквіт з’явилося особливо багато фанатиків, як свого часу, повторюся, було і в християнстві. Отже, не варто всіх чесати під один гребінь, і мусимо пам’ятати, що в Україні проживає близько трьох мільйонів мусульман, які під українським прапором борються проти тероризму на Донбасі. Жанна КУЗНЄЦОВА