Славний Княждвір: від ХV століття й до сьогодення. ФОТО

Говорячи про Княждвір, перше, що спадає на думку - єдиний у Європі тисовий заповідник. Однак, це – не єдина його гордість.


Журналісти «ДК» поцікавилися, чим і ким пишається село й зібрали це в одну статтю.



Нині Княждвір належить до Печеніжинської ОТГ і має населення 2054 особи. Демографічна динаміка від’ємна: вдвічі менше мешканців народжується, ніж помирає. До того ж багато молоді виїжджає за кордон. Воно й зрозуміло: в селі нема роботи. Перевагою стало об’єднання в Печеніжинську ОТГ, принаймні наразі, пояснює староста Василь Лесюк.


Освіта


У Княждворі функціонує єдиний навчально-виховний комплекс із туристично-спортивним спрямуванням.


«Будівля здана в експлуатацію 1978 року. Збудована була, як 9-річна, а 1991 року стала 11-річною. В 2011 році добудували дитячий садок і набули статусу навчально-виховного комплексу», - розповідає директорка Ганна Рогозіна.


З 1991 року старші класи мали технологічний профіль, навчалися лозоплетінню. З 2005 перейшли на спортивний профіль.


«Спортивний зал обладнаний туристичною трасою та скелелазною стіною. Щотижня діти збираються в плановий похід. Щороку залучаємо учнів до ступеневих походів (до десяти днів) і триденних туристичних змагань у Слобідській гімназії, - продовжує директорка. – У сфері туризму наші учні традиційно займають призові місця».


Школа розрахована на 260 дітей, але зараз навчається 244. У садочку всього одна мішана група, перевагу до зарахування надають 5-літкам, які йдуть до школи. В молодших класах активно впроваджують Нову українську школу.



На базі Княждвірського НВК діє гурток від Печеніжинського центру дозвілля, хоровий і стрілецький гуртки, а також гурток орієнтування на місцевості. Діти займаються волейболом, вокалом тощо.


Випускники добре підготовлені до ЗНО, близько 50% вступають на держзамовлення у вищі навчальні заклали України. Учителі ставляться до учнів,  як до друзів, колег. Авторитаризму немає місця.


У колективі панує домашня, тепла атмосфера. Педагоги - справжні професіонали. Всі 30 учителів, 2 вихователі та 17 представників обслуговуючого персоналу працюють злагоджено.


Зараз школу активно комп’ютеризують. 8 комп’ютерів придбали самостійно, ще 7 подарував благодійний фонд «Покуття» з нагоди 600-річчя села.



 


Тепер 5 очікують від одного з депутатів обласної ради. Діти мають доступ до інтернету.


«Комп’ютеризація – це дуже важливо. За цифровими технологіями – майбутнє, адже куди не підеш на роботу, потрібно обов’язково володіти комп’ютером», - переконана пані Ганна.


Культура


У будинку культури розміщена сільська бібліотека. Споруда вражає своєю доглянутістю, особливо враховуючи, що 30 років тут не було ремонту. Директор Василь Демидюк 50 років працює на одній роботі. Тут же проводять свої репетиції колективи художньої самодіяльності: оркестр народних інструментів, вокально-інструментальний ансамбль, жіночий народний аматорський вокальний ансамбль і чоловічий вокальний ансамбль. Аматори самодіяльності з гастролями побували в Німеччині, Польщі, Румунії, Молдові, Росії, Білорусі та Лівії.


Окрім того, в Княждворі є три церкви: дві – греко-католицькі та церква УАПЦ.


Візитівка - тисовий заповідник


За твердженням почесного мешканця Княждвора, історика Василя Футулуйчука, головне надбання села має грузинське коріння. Існує легенда, наче цариця Тамара подарувала галицькому князеві саджанці тису, які він і посадив на цьому місці.


На території заповідника раніше водилися зубри, досі є чимало лисиць, куниць, яструбів, трапляються дикі кабани. Лісники кажуть про десять оленів, а також запевняють, що бачили ведмежий слід. Зрідка трапляється й слід вовка.



 


Зі слів Василя Футулуйчука, у міжвоєнні й раніші часи в Княждворі процвітало солеваріння - досі стоїть криниця з соленою водою 40 метрів углиб.


Цього року депутат Коломийської районної ради, історик Василь Футулуйчук за сприяння народного депутата України Андрія Іванчука видав книгу про «Княждвір».


- Колись я, випускник історичного факультету, задумав написати книгу про своє село, - згадує автор. - Перше видання вийшло ще 1998 року в Донецьку. До другого я 10 років збирав матеріали - хотілося завершити до 600-річчя. Це - ціла історія кожного з нас, кожної родини, нашої України. Ми не ставимо крапку на дослідженнях. Я працював над матеріалами про долі людей і вважаю, що тут -  ще непочатий край роботи.


Проблеми та перспективи


Однак, на сьогодні в селі є дві найбільші проблеми: дороги та берегоукріплення. Коли Прут піднімається навесні чи внаслідок тривалих дощів, село ділиться на дві частини. Та й сума субвенційних коштів від держави щороку зменшується.


Перспективи села староста вбачає в розвитку зеленого туризму та сільського господарства.


- Я задоволений роботою народного депутата від нашого округу. Він допоміг організувати сцену на честь 600-річчя села та дбає про людей, - каже Василь Лесюк. - На нагородженні учасників конкурсу малюнків у Сопові він пообіцяв нам дві машини асфальту. Віримо, що посприяє так у вирішенні проблеми поганих доріг.



На фото: Андрій Іванчук на святкуванні 600-річчя Княждвора.



 


АВТОР: Юлія МАРЦІНОВСЬКА