У календарі є багато святкових днів, але 24 серпня – це дата особлива. Саме цього дня в 1991 році здійснилася найзаповітніша мрія багатьох поколінь українців – ціною неймовірних жертв, страждань і титанічних зусиль ми здобули свою незалежну Україну. На зорі незалежності нашу державу закономірно вважали однією з найпотужніших і перспективних країн Європи, її всі поважали, а дехто навіть остерігався. Тепер надворі 2015 рік – і становище України одні люди характеризують як «незавидне», а інші – як «аби не гірше». Звичайно, за ці 24 роки ми пройшли багато важких випробувань та зробили чимало помилок. Але хто міг уявити, що наше справедливе прагнення кращого життя і вибір європейського вектору розвитку викличе таку реакцію у тих людей, які завжди себе називали «братським народом»? Українці з незапам’ятних часів славилися своєю мужністю, витривалістю, патріотизмом, самопожертвою – рисами, котрі ніколи не дадуть відібрати в нас свободу. На жаль, для перемоги у гібридному військовому конфлікті 21 століття цього недостатньо, бо необхідне ще й новітнє озброєння. А міжнародне співтовариство, яке так щиро раділо перемозі демократії в Україні, здебільшого тепер тільки «висловлює стурбованість та глибоке занепокоєння» щодо дій нашого сусіда. Проте є на світі така держава, котра своїм успішним яскравим прикладом довела – безвихідних ситуацій в природі не існує. Федеративна Республіка Німеччина – це третя економіка світу, потужний надійний двигун Європейського Союзу; країна, де середня зарплата становить 3200 євро, дороги ідеальні, корупція відсутня, та й футбольна збірна найкраща на планеті. Так і кортить в них запитати: «Як ви докотилися до такого життя?». Гордістю та рушійною силою кожної держави є її славні дочки та сини. Німеччина подарувала світові цілу плеяду видатних особистостей: Карл Великий та Фрідріх Барбаросса, Гете і Шіллер, Гессе і Манн, Бетховен, Вагнер, Бах, Шопенгауер, Гегель, Ніцше, Ом, Гаус, Лейбніц, Кох, Юнг, Дізель, Порше, Даймлер, Цейс, Бош, Гуттенберг, Шумахер, Шмелінг, Граф. Окремої уваги заслуговують «маестро політики» Отто фон Бісмарк, автор «європейського концерту» Клеменс фон Меттерніх та міністр закордонних справ Веймарської Республіки Густав Штреземан. Втім, досвідчений українець добре знає, що будь-яка бочка меду ніяк не обійдеться без одного невеличкого, проте вкрай важливого інгредієнту. Як не крути, але Адольф Гітлер також є істотною та невід’ємною частиною історії німецького народу. Саме його лихий розум і непомірні амбіції призвели до однієї з найжахливіших трагедій людства – Другої світової війни. Безсумнівно, що допоміг йому в цьому ще один вусатий товариш – той, котрому населення шостої частини суші ніяк не могло надякуватися за щасливе дитинство, проведене в Сибіру. Наслідки війни для Німеччини були катастрофічними: не повернулос ядодому 7 мільйонів німецьких солдат, промислове виробництво скоротилося втричі, все устаткування заводів разом з авторськими правами на винаходи перейшло до переможців в якості контрибуцій, на німців наклали величезні репарації, всі вчені емігрували, було знищено 40% інфраструктури та 30% житлового фонду. Виробництво с/г продукції становило 50% від потреби, сильно відчувалась нестача продуктів харчування і товарів першої необхідності. Збанкрутували всі малі та середні підприємства, а інфляція сягнула 600%. Країна лежала в руїнах та була переповнена біженцями й переселенцями, до того ж Німеччину поділили на 4 окупаційні зони: британську, французьку, американську та радянську. Суспільство перебувало в стані глибокої депресії, викликаної не лише військовою поразкою, окупацією, голодом та руїною, але й крахом націонал-соціалістичної ідеології, котру прийняли та засвоїли більшість громадян. Засідання Нюрнберзького трибуналу, де відбулося викриття звірств нацистського режиму та злочинів вермахту, викликало в німців серйозне моральне потрясіння. Вся Німеччина усвідомила в повному обсязі значення слів «vaevictis». Один із сучасників тих подій так охарактеризував ситуацію: «Після війни це була країна, в котрій серед голоду і холоду померла надія». Довгих три роки німці існували в таких складних умовах, а потім розпочалась «Холодна війна» і їхню державу розділили на дві частини: ФРН та НДР. В НДР всіх громадян одразу ж навчили діалектичного матеріалізму та змусили будувати комунізм. ФРН обрала демократичний шлях розвитку, який цілком заслужено називають «Німецьким економічним дивом». Авторами дива були Конрад Аденауер, Людвіг Ерхард і Джордж Маршалл. В далекому 1945 році мало який фантаст зміг би уявити, що Німеччині вдасться колись подолати страшну післявоєнну руїну та повернути собі достойне місце в авангарді розвинутих країн. Але вони це зробили, хоча було ой-як нелегко. І коли той чи інший німецький державний діяч «висловлює стурбованість та глибоке занепокоєння» – то, перш за все, він хоче до нас донести: «Ми вже подолали свій довгий тернистий шлях до успіху і добробуту. Україні це також під силу!». Олег ІВАНОВ Що таке безвихідь? | Новини в Коломиї.