Наша футбольна збірна з величезним тріском та ганьбою провалила чемпіонат Європи, паралельно побивши цілий ряд антирекордів. Вже котрий день експерти, тренери, самі футболісти та й майже всі українські вболівальники шукають причину всього цього, і кожен її вбачає у свому. Хтось у психології, хтось у конфліктах в середині команди, хтось у слабкості нашого чемпіонату. З ними всіма цілком можна погодитися, однак першопричиною все ж таки є совкова суть всього нашого футболу. Совком заражені тут усі – від президента федерації до майже всіх футболістів… і не тільки збірної.
А хіба не проявом совка є той факт, що реальним керівником збірної є не головний тренер, а чиновник, який сам у футболі мало що тямить, зате добре вхожий туди, де треба. Хіба не совком є те, що при «живому» тренері Фоменку йому силоміць «адміністративними методами» пхають в помічника зіркового Андрія Шевченка. Пхають тільки тому, що він зірковий. Вибачте, але зірковим він був футболістом, а посаду тренера збірної треба заслужити. Так, як заслуговують інші зірки європейського футболу, що починають свою тренерську кар’єру з умовних «коломийських Карпат». Взагалі призначати когось кудись не за заслуги та якості – це і є совок.
При всій повазі до Михайла Фоменка, головного тренера, але і він є наче пам’ятником совка. Не можу інакше назвати людину, яка на чемпіонат Європи саме так вибирала склад команди. Склалося враження, що на чемпіонат вони їхали не перемагати, а як на якусь екскурсію часів існування Залізної завіси. Вибирали не за потенціалом, футбольними якостями, а за принципом «кому треба». Виявилося, що треба було не молодим гравцям, не тим, хто готовий кров’ю боротися за перемогу, не тим кільком українцям, які грають в європейських чемпіонатах (хоч і не в топових командах), а пенсіонерам-колекціонерам і голодуючим, які за шмат ковбаси готові їхати грати до Росії.
Ну але найцинічнішим проявом совка від Михайла Фоменка була заміна Зозулі на Тимощука в матчі з поляками. Уявіть собі, це заміна нападника на опорного півзахисника, і це при рахунку 1:0 не на нашу користь, і це при тому, що йдуть останні хвилини матчу. Виявилось, що віддати «дань поваги» ветерану важливіше, ніж спробувати врятувати матч чи забити хоча б гол. Важливіше, ніж віддячити вболівальникам, які підтримували збірну весь відбірковий цикл і тепер, витративши купу грошей і подолавши купу кілометрів, приїхали до Франції підтримати збірну й тут.
На жаль, заражені совком не тільки старший тренер, а й молоді футболісти на чолі із голодуючим Селезньовим, який за шмат ковбаси готовий їхати грати в країну окупанта і не бачити нічого в цьому страшного. А от страшним є те, що, судячи з коментарів від наших футбольних чиновників, тренерів та самих футболістів, вони так нічого й не зрозуміли.
Зараз багато хто говорить про те, що необхідно зробити висновки і рухатися далі. Так, висновки потрібно зробити, і перший з них – провести своєрідну «декомунізацію» українського футболу – перевести його на європейські рейки. Тільки тоді у нас з’явиться команда і результат.
Віктор ФІТЬО