Нікому не розкривати секрет фокусів - це перше правило фокусників, поміж яких є й 24-річний уродженець Коломийщини Василь Сав'юк, перший фокусник з наших околиць. Василь Сав’юк народився у  Матіївцях Коломийського району. Закінчив 9 класів місцевої школи (2000-09), а водночас Коломийську музичну школу №2 (2009). На відмінно закінчив Чернівецьке обласне училище (нині — коледж) мистецтв ім. Сидора Воробкевича (2013), з червоним дипломом Рівненський державний гуманітарний університет (2016), отримавши спеціальність "Режисер драматичного театру". Від 2016 р. працює актором-ляльководом  Рівненського академічного обласного театру ляльок. Однак цей талановитий хлопець більше відомий як майстер різних фортелів і трюків. Василь Сав’юк — перший уродженець Коломийщини — фокусник. Сьогодні ведемо мову з талановитим артистом цього оригінального жанру. -  Василю, пригадую, що Ти проявився в юнацькому середовищі Коломийщини як виконавець віршів і гуморесок. Ким Ти тоді мріяв стати? - Так, колись я частенько виступав з гуморесками. На сцену я вперше вийшов, дякуючи моїй бабусі, яка брала мене з собою на репетицію, у чотири рочки. А потім без сцени не міг уявити свого життя. Змалку, здається ще в першому класі, хотів бути священиком, а відтак — ветеринаром. Дуже любив тварин, перечитав кілька енциклопедій і захоплено дивився телепередачі про дику природу. Це бажання тривало доволі довго, навіть тоді, коли освоював  акордеон. Але водночас мене манила сцена. У житті, як знаєте, найголовніше знайти своє покликання. Я його знайшов. Моє покликання — дарувати людям радість, а зі сцени це робити найпростіше. Понадто, переглядаючи різноманітні фільми, я розумів, що головним героям, режисерам вдавалося взяти за живе, викликати сильні емоції. Тому я вирішив бути саме артистом, щоб дарувати людям такі самі емоції. - А як сталося, що Тебе причарували фокуси? - Фокусами я цікавився ще в дитинстві. Бачив виступи фокусників у школі, шоу Девіда Коперфілда по телевізору. Але тоді комп’ютера у нас не було, бібліотеки не мали літератури, з якої можна було б дізнатися хоч якісь секрети фокусів, отже, довелося змиритися з такою ситуацією і надалі лише мріяти... Але коли на 4 курсі в Чернівцях мені довелося робити дитячу розважальну програму (дипломну роботу) "Країна дитячих мрій", то я запланував у ній допомогу фокусника. Щасливим випадком долі я такого знайшов. Ним виявився Олександр Селезньов. Він виступив на моїй дипломній роботі та неабияк прикрасив захід. Після виступу я підійшов до Сашка і попросив хоча б чогось мене навчити. Він погодився. Так розпочалася нова сторінка мого життя як фокусника. - Що потрібно знати і вміти, щоб стати фокусником? - Як і в будь-якій справі, тут є свої тонкощі й особливості. Якщо коротко, то є деякі базові техніки, якими просто необхідно оволодіти, оскільки без них велику кількість цікавих ефектів неможливо виконати. Також у фокусах не обійтися без артистизму, тому що фокусник — це актор, який грає фокусника. Надзвичайно велике значення має сама подача фокусу, тобто те, як саме ти його подаєш для публіки. Щоб було зрозуміліше, наведу приклад: 1) Ви поклали монетку собі у руку, раптом монетка зникла і ви, фокусник, просто досягли її з хустинки 2) Ви поклали монетку собі у руку, попросили глядача міцно стиснути своїми долонями вашу руку з монетою, а при цьому ведете мову про паранормальні явища, і як підтвердження ваших слів — монетка зникає. Раптом вона з’являється в іншому місці, скажімо, в хустинці. У другому випадку ви як фокусник не лише здивували, але й подарували глядачам відчуття чогось містичного, чарівного. Але насамперед цю справу треба любити, і, взявшись за неї, треба проявити неабияке терпіння. Якщо хочеш займатися фокусами і бажаєш швидкого результату — тут так не вийде. Деякі фокуси треба відшліфовувати місяцями, щоб здивувати глядача. Тепер з розвитком технологій, інтернету дістати літературу чи навчитися якомусь фокусу значно легше, проте серед цілої купи непотребу на ютубі, наприклад, доволі рідко трапляється справді  хороший семінар з правильним поясненням техніки виконання того чи іншого фокусу. У світі фокусників існують певні правила, яких фокусники твердо дотримуються: 1) Не розкривати секрет фокусу. Нікому!!! Винятком можуть бути інші фокусники, які за віддяку теж можуть вас чогось навчити. 2) Доводити фокус до досконалості, а вже потім показувати його людям, оскільки на випадок провалу порушується правило №1. 3) Фокуси повинні служити на добро. Використовувати фокуси для власного збагачення, обману людей чи заподіяти своєму глядачеві якусь шкоду — неприпустимо 4) Фокуси — це мистецтво. Ти — фокусник, людина незвичайна, і як митець повинен нести своє мистецтво до людей, удосконалюватися, ставати тим, на кого захочуть бути схожим інші. Але найголовніше — любити свою роботу й приносити миті радості захоплення глядачам. І навіть важкі тренування над складним фокусом цілком себе виправдовують у вигляді щедрих овацій і здивувань, у вигляді радості, а ще — новими знайомствами і гарно проведеним часом. На фото: Василь Сав'юк з відомим німецьким фокусником Віктором Ренером -  Кого вважаєш своїм учителем? - На семінарах я навчався у багатьох видатних майстрів, зокрема, таких як Джеф Мак Брайд, Дарріл, Віктор Ренер (з ним я  знайомий особисто), Тонні Кларк. На деякі фокуси мене надихнула творчість легендарних Гаррі Ґудіні і Девіда Коперфілда. Тепер я маю багато приятелів-фокусників, з якими ділюся своїм досвідом, у яких переймаю практику. Це Максим Павловський, Михайло Копитов, Михайло Попівчак, Юрій Довганюк, Роман Парнус, Фуркат Курбанов та інші. Побачите, вони ще здивують світ. Але першою людиною, яка відкрила мені світ фокусів, як уже згадувалося, був, є і буде Олександр Селезньов. Хоча в нього я вчився недовго, однак Сашко зробив для мене дуже багато. Йому я буду вдячний довіку. - І скільки тепер фокусів у Твоєму репертуарі? - Доволі багато. Найчастіше вдаюся до таких, які практичні під час виступів. Зрештою, це треба бачити. Мабуть, набереться до двох сотень різноманітних фокусів, які були чи є в моєму репертуарі. - Василю, Ти береш участь у конкурсах фокусників, у фестивалях, виступаєш на концертах та різних імпрезах. Якими виступами Ти найбільше пишаєшся, які з них найбільше запам'яталися? - Виступів було чимало: відкриття бізнес-центрів, ресторанів, магазинів, корпоративи, весілля, дні народження. Найбільше пишаюся тоді, коли глядачі щиро здивовані і неймовірно щасливі від моєї роботи. Тоді сам розумієш, що ти гарно попрацював. А стосовно конкурсу фокусників... У 2017 році я брав участь у міжнародному фестивалі Minsk Magic-2017, де репрезентував Україну. На жаль, завоювати першість не вдалося, адже на фестиваль з'їхалися доволі сильні фокусники з Білорусі, Казахстану, Латвії, Росії (їх було найбільше), Німеччини. Все відбувалося на високому рівні. Там я познайомився з багатьма видатними фокусниками, такими як Юрій Дюф (Мазуркевич) з Мінська, Віктор Ренер — надзвичайно талановитий фокусник, маніпулятор з німецького міста Бремен. Його семінар ввесь зал дивився з широко розплющеними очима. У нього предмети появлялись ніби нізвідки, а потім пан Ренер нас цьому навчав. Звичайно, таке не забувається. Фестиваль дав мені надзвичайно великий обсяг нових знань, досвід, розуміння того, як треба/не треба виступати фокуснику і просто чудові емоції. А ще важливо, що впродовж мого творчого шляху мене завжди підтримують рідні, моя сім'я, мої асистентки Ганна Заяць та Ірина Кулінка. А стосовно виступів, якими пишаюся, так це тими, де я зміг здивувати своїх асистенток. Вони стосовно фокусів дуже "розбещені"… - Чи не гоноруєшся тим, що Ти — перший уродженець Коломийщини — фокусник? -Бути першим фокусником — уродженцем Коломийщини — велика честь, але ще більша відповідальність. Мені треба виступати на доволі високому рівні, аби мій рідний край міг пишатися мною, і аж ніяк не червоніти через мене.... Я — фокусник-самоук, отже, наполовину професіонал. - Але Ти долаєш шлях до статусу професійного. Очевидно, на Волині Тебе знають більше, ніж на Прикарпатті? - Як не дивно… Я часто виступаю у Луцьку, не кажучи про Рівне. Звичайно, хотілося б організувати гастролі по рідній Коломийщині, виступити в самій Коломиї. Щоправда, пропозицій наразі не надходило, а мої ідеї теж дотепер ніхто не підтримав. Але я переконаний, що в нас є також люди, які хотіли б відчути радість і здивування та хвильку почуватися щасливими від дива, якого ми по-дитячому чекаємо. Відео з сторінки Василя Сав'юка у Facebook АВТОР: Микола САВЧУК спеціально для Дзеркала медіа