 
									
											Авторські колонки
											
												
																						
									Пасажир "потяга єднання": "Коломия нічим не відрізняється від Лисичанська"
																								 27 Жовтня 2016
																							
										
									У рамках всеукраїнської акції до Коломиї прибув волонтерський “потяг єднання”. Пасажири потяга – це 170 митців, волонтерів, громадських діячів зі східних областей, які мандрують Україною, щоб розвіяти міф про істотні відмінності між Сходом та Заходом. 
Зустріч гостей відбулася на залізничному вокзалі, і як годиться, з хлібом-сіллю. Учасники акції єднання кажуть, що у кожному місті Західної України їх приймають по-особливому.
Пасажир "потяга єднання" Дмитро Михайлов поділився своїми враженнями від перебування у Коломиї на сайті В час пик.
"Чим Лисичанськ відрізняється від Коломиї? Та нічим. Недоглянуті вулиці, бруд, некошена трава, занедбаний парк, відсутність роботи. Усе це є і на заході, і на сході України. 
Після зустрічі на вокзалі пасажирів потяга єднання "Труханівська січ" розподілили по групах і повели в різні навчальні заклади.  
 Нам дістався політехнічний коледж. Місцевий волонтер на ім'я Оксана, яка узяла над нами шефство, вела нас такими стежками і нетрями, які і в Лисичанську важко знайти. В той же час розповідала про своє рідне місто Коломию. Наприклад, поруч з вокзалом є ряд новобудов, заселених на 10%, оскільки вартість житла дуже висока. Промисловості немає, тому люди виїжджають на заробітки в Європу.
Молоді проблеми Прикарпаття
У коледжі нас чекало приблизно 500 студентів для спілкування і презентації свого навчального закладу. Правда, особливо діалогу не вийшло - молодь така ж пасивна, як і на сході країни. Єдина відмінність від інших міст - студенти не побоялися розповісти про місцеві проблеми. Так, у Коломиї йде боротьба за будівлю спортивної школи, яку хочуть "віджати" у гімнастів, борців і атлетів. Дітям запропонували переміститися в спортивні зали шкіл, куди їх також не пускають. Але ніхто цим особливо не займається, цю проблему супроводжують тільки декілька активістів.
Нам дістався політехнічний коледж. Місцевий волонтер на ім'я Оксана, яка узяла над нами шефство, вела нас такими стежками і нетрями, які і в Лисичанську важко знайти. В той же час розповідала про своє рідне місто Коломию. Наприклад, поруч з вокзалом є ряд новобудов, заселених на 10%, оскільки вартість житла дуже висока. Промисловості немає, тому люди виїжджають на заробітки в Європу.
Молоді проблеми Прикарпаття
У коледжі нас чекало приблизно 500 студентів для спілкування і презентації свого навчального закладу. Правда, особливо діалогу не вийшло - молодь така ж пасивна, як і на сході країни. Єдина відмінність від інших міст - студенти не побоялися розповісти про місцеві проблеми. Так, у Коломиї йде боротьба за будівлю спортивної школи, яку хочуть "віджати" у гімнастів, борців і атлетів. Дітям запропонували переміститися в спортивні зали шкіл, куди їх також не пускають. Але ніхто цим особливо не займається, цю проблему супроводжують тільки декілька активістів. У процесі спілкування ми із студентами дійшли до висновку, що більшість бід у нас через байдужість. Під кінець зустрічі один з студентів видав месидж, що їм набридло слухати про війну. У цьому і є відмінність жителів заходу і сходу: ми, жителі Донбасу, не можемо від цього піти, оскільки лінія розмежування зовсім поруч, а вони - по той бік Дніпра і прагнуть абстрагуватися від цього.
"Шиття" - справа нелегка...
В інших учбових закладах були конфліктні ситуації, наприклад, представник генштабу ВСУ почав завіряти присутніх, що в армії все добре, що вона одягнута-взута і соціально захищена. На це отримав різку відповідь від родичів військовослужбовців, які знають ситуацію у збройних силах не з чуток. Тому полковник швидко закінчив свій виступ і ретирувався.
У процесі спілкування ми із студентами дійшли до висновку, що більшість бід у нас через байдужість. Під кінець зустрічі один з студентів видав месидж, що їм набридло слухати про війну. У цьому і є відмінність жителів заходу і сходу: ми, жителі Донбасу, не можемо від цього піти, оскільки лінія розмежування зовсім поруч, а вони - по той бік Дніпра і прагнуть абстрагуватися від цього.
"Шиття" - справа нелегка...
В інших учбових закладах були конфліктні ситуації, наприклад, представник генштабу ВСУ почав завіряти присутніх, що в армії все добре, що вона одягнута-взута і соціально захищена. На це отримав різку відповідь від родичів військовослужбовців, які знають ситуацію у збройних силах не з чуток. Тому полковник швидко закінчив свій виступ і ретирувався.
 
 Потяг єднання "Труханівська січ" приїхав 27 жовтня 2016 року до Коломиї Івано-Франківської області - шосте місто в маршруті по західній Україні. Пасажири - жителі Луганської і Донецької області, які у відповідь на перші два потяги цієї акції поїхали "зшивати" Україну зі сходу на захід.
Наступна зупинка - столиця Прикарпаття – Івано-Франківськ".
Потяг єднання "Труханівська січ" приїхав 27 жовтня 2016 року до Коломиї Івано-Франківської області - шосте місто в маршруті по західній Україні. Пасажири - жителі Луганської і Донецької області, які у відповідь на перші два потяги цієї акції поїхали "зшивати" Україну зі сходу на захід.
Наступна зупинка - столиця Прикарпаття – Івано-Франківськ".								
								
								
								
																
								
																							
