Різдво Христове 25 грудня повсюдно відзначали не лише римо-католики, а й греко-католики. Івано-Франківськ у цьому не був винятком. У церкві Найсвятішого Серця Христа Чоловіколюбця, що на вул. Ленкавського, того дня відбулося урочисте подячне Богослужіння з нагоди вселенського Різдва Христового.
Про це розмовляємо з настоятелем храму — отцем Ігорем Пелехатим.
— Отче, як цього року підтримали парафіяни вашу ініціативу відзначати Різдво зі всім світом 25 грудня?
— Вшановувати Різдво Христове 25 грудня ми з парафіянами почали ще в 2013 році, якраз у час, коли на Майдані вирувала Революція Гідности. Це також був перший рік понтифікату Святішого Отця Франциска, Папи Римського, який оголосив про докорінне оновлення церковного життя. А реально надихнув нас до такого кроку пастирський лист Блаж. Свмч. Григорія Хомишина «Про післанництво українського народу в католицькій Церкві» від 15 лютого 1916 року. Слова владики у тому документі просто приголомшують своєю актуальністю: «Дотримання проте далі з нашої сторони давнього календаря юліянського, і то серед нинішніх подій і обставин, і то з огляду на нахабство російської шизми, було би провиною непростимою. Цю нашу впертість неможливо нічим оправдати, хіба нашою короткозорістю, через яку недооцінюємо найбільшої небезпеки і найсильніших впливів з російської сторони.
…Хто ми є? Бо якщо ми не маємо нічого спільного з державою російською, то чому тримаємось календаря російського? Чи це не відбилось на нас страшними і вражаючими наслідками в часі подій цеї світової війни?... Чи такі потрясаючі трагедії були би мали у нас місце, або в такій мірі, якщо би ми були раз зірвали всякі мости впливам і агітаціям російським в нашім народі? А одним з таких мостів, і то найсильнішим, є якраз обходження свят і торжеств церковних після календаря російського».
З часу спроби запровадження на Прикарпатті нового григоріянського календаря владикою Хомишиним минуло сто років, а хіба нині (як і в його часи) ми не потерпаємо від російської агресії? То чому й далі живемо за церковним календарем північного сусіда, коли увесь світ і навіть переважна більшість православних церков світу святкує християнські свята за новим календарем?
Отож цього року ми вже вдев’яте урочисто вітали Різдво Христове разом з усією Вселенською Церквою.
— Чи маєте інформацію про те, де ще в нашій області та Україні відзначали Різдво 25 грудня ?
— Точних даних не маю, але знаю, що багато не тільки греко-католицьких, а й навіть православних парафій святкують Різдво Христове за новим стилем. І з кожним роком ця кількість зростає, особливо після отримання томосу про канонічну автокефалію ПЦУ з рук Вселенського Патріярха Вартоломея, церква якого, до речі, вже майже сто років святкує Різдво 25 грудня. Просто це поки що наші священники не афішують, щоб не мати неприємностей…
— Такі Богослужіння не йдуть врозріз із настановами ієрархів Церкви, які не приймають рішення попри вже очевидно аномальний церковний календар? Адже мине ще трохи часу, і їм доведеться пересувати Різдво вже на 8 січня. Як сприймаються церковними колами такі ініціативи, яку і ви оце знову проявили?
— Грубого порушення церковного уставу в цьому святкуванні я не вбачаю. Бо за що ж карати священника: за те, що молитовно святкує Різдво з усім християнсько-католицьким світом? Тим більше, що навіть українська держава 2017 року проголосила 25 грудня святковим неробочим днем...
— Ієрархи українських церков публічно демонструють цілковиту непоквапливість у справі церковного календаря. Які це може мати наслідки для самих Церков?
— Зволікання з перенесенням святкування Різдва на 25 грудня створює ризики віддалення великої частини вірних від церкви. Оскільки в наших храмах у цей день святкових богослужень нема, то люди обмежуються святкуванням Різдва за свят-вечірним родинним столом. 7 січня до храмів вже не йдуть, бо ж відзначили різдвяні урочистості два тижні перед тим. Отже, найголовніша – літургічна – частина різдвяних святкувань щораз більше віддаляється на задній план. На таких реальних загрозах відходу вірних від церкви слушно наголошує авторитетний літургіст о. Василь Рудейко з Українського католицького університету, наполягаючи на якнайшвидшому перенесенні святкування Різдва Христового на 25 грудня.
— Ієрархи українських церков кажуть, що вони за відзначення Різдва з усім світом 25 грудня, але бояться розколу через календар. Це зрозуміло, що вони мали б спочатку домовитися поміж собою про зміну церковного календаря, заручитися в цьому підтримкою Папи Римського і Вселенського Патріарха і почати рухати цю справу. Натомість ієрархи йдуть фактично позаду своїх конфесійних спільнот і «календарного» процесу, який набирає все більших обертів, бо кількість прихильників переходу на відзначення християнських свят зі всім світом все зростає. А ви як бачите оцей механізм? Чи бачите готовність українського люду до такої церковної реформи?
— Якщо б в УГКЦ і ПЦУ проводилась системна роз’яснювальна праця щодо необхідности однозгідного святкування Різдва Христового (і відповідно – усіх християнських свят церковного року) разом з усім християнським світом, то про жодні загрози розколу не було б і мови. Але, на жаль, наразі не можна нічого втішного сказати навіть про початки такої праці, бо її нема… Поза будь-яким сумнівом, такий перехід підтримують і Папа Римський, і Вселенський Патріярх. Рішуче слово тепер – за українськими ієрархами.
Яскравим прикладом такої рішучости і наслідування для сучасних українських владик нехай стане апостольська відвага єпископа Григорія Хомишина, який ще у 1916 році у згаданому вище листі писав: «Якраз ті хмари ворожого війська, які грозять впасти кровавою тучею на наш край, принаглили мене до написання сего послання і до видання сих розпоряджень. ТЕПЕР ВИРІШУЄТЬСЯ ДОЛЯ НАШОГО НАРОДУ(…) Досить вже тої офензиви (відступу) з нашої сторони, досить вже того «благорозумного» отягання, застановлення і розваги. Якраз тепер треба рішитись нам йти вперед, а чим скоріше ми се учиним, тим краще».
Нарешті, наведу останній промовистий аргумент на користь переходу УГКЦ і ПЦУ на григоріянський чи новоюліянський календар. Кілька днів тому завершилось вражаюче кількатисячне різдвяне паломництво українських греко-католиків і православних зі сотнею своїх душпастирів до Меджуґор’я. Це найкращий доказ того, що УГКЦ і ПЦУ вже перезріли в очікуванні рішення ієрархії про перенесення дати Різдва Христового на 25 грудня. Якого ще треба соцопитування, щоб переконатись, що наші Церкви уже святкують Різдво разом з усім християнсько-католицьким світом!
— А який розпорядок у вашій церкві на 7 січня?
— Ми не відмовляємося від святкування Різдва 7 січня, і в нас буде святкова відправа. Про се я кажу своїм парафіянам: починаємо 25 грудня і завершуємо 7 січня — з усією УГКЦ. То своєрідний перехідний період. Люди це розуміють позитивно. Таким чином готуємось до остаточного переходу на Різдво 25 грудня.