І в павутинні перехресних барв

Я палко мрію до самого рання,

Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:

Гарячу смерть – не зимне умирання.

Олена Теліга, талановита поетка, красива й харизматична жінка, діячка ОУН, напророчила собі саме таку смерть: загинула від кулі нациста у Бабиному Яру 21 лютого 1942 р.

Яскравий спалах її життя опосередковано освітив і наше місто. І не лише тому, що тепер ми знаємо про неї й читаємо її вірші, а ще й через дружбу Олени з коломиянкою Ксенією Світлик, донькою професора гімназії, учителькою англійської мови СШ №1, надзвичайно інтелігентною і доброю людиною. Але була Ксенія Остапівна ще й професійним фотографом. Осягати мистецтво світла й тіні приїхала вона у 1930-х рр. до фотографічної школи у Варшаві й саме там потоваришувала з Оленою.

 

В ці роки передова українська молодь Варшави гуртувалася у товаристві «Громада», тож Ксенія теж влилася у її ряди. На світлинах із зустрічей громадівців бачимо й інших коломиян – Романа Світлика, брата Ксенії, та Степана Зощука. Були там такі визначні й знані тепер постаті, як Іван Огієнко, Дмитро Донцов та Євген Маланюк. Олена Теліга помітно вирізнялася з-поміж членів товариства не лише зовнішньою красою, а й життєрадісною, веселою вдачею. Пані Ксенія згадувала її найчастіше: «Дотепна, вродлива, щаслива, вона заряджала енергією всіх нас, ми просто обожнювали її, коли вона бралася за читання своїх віршів. Вірші були знамениті!». Олена з чоловіком часто гостювала у варшавському помешканні Ксенії Світлик, листувалася з нею, коли від’їжджала. На світлинах бачимо їх разом у гурті молодих людей – громадівців, яких об’єднували література, мистецтво, товариське спілкування, та, мабуть, насамперед ідеї українського націоналізму. На цих ідеях виховувалися та формувалися і Олена, і Ксенія, й тисячі молодих патріотів, які, як і Теліги, згодом пожертвували за них своїм життям.

А тоді, наприкінці, 1930-х років, українська молодь, зокрема й Варшави, хоч і відчувала наближення війни, та не могла й уявити, що вона готує кожному з них.

Настав час вакацій, тож Ксенія вирушила до Коломиї, попрощавшись з варшавськими друзями, як виявилося, назавжди.

Про смерть Олени довідалася пізніше з листа знайомого. А на схилі літ згадувала світлу постать талановитої поетки, з якою їй пощастило товаришувати. Не забувала й прощання на вокзалі – Олена до всіх від’їжджаючих на вакації студентів, приходила до потягу з кульком цукерок.

Давно немає вже й Ксенії Світлик – залишилися лише зроблені нею світлини веселого й патріотичного товариства української молоді Варшави 1930-х рр.