Коли аналізуєш перебіг подій у 1991 році - проголошення Незалежності, всеукраїнський референдум, на якому 90 відсотків українців висловилися "за" - дивуєшся, на якій неводі проросли причини, які поставили цю саму Незалежність під загрозу в 2014-му? Адже коли розпадався Союз, навіть наглухо просякнутий совковою ідеологією Донбас, і той дав 80 відсотків "за" Незалежність України. І жодні "шахтьори" зі своїми відбійними молотками не кинулися захищати "сакральні скрєпи" від усіляких там єльцинів і чорноволів. Чому? І що реально ці "шахтьори" збиралися будувати на завалах радянської імперії. Чому тоді ж не створили резервацію-відстійник під назвами «ЛНР-ДНР»? У 1991-му вони мали такий шанс. Генерал Варенніков їх би збройно підтримав. Принаймні, могли спробувати під гуркіт танків на Манежній площі в Москві напроситися до складу Росії, аби вона мала де утилізувати свої генетичні відходи й не чекати аж двадцять три роки... Якщо шукати аналогію української борні за незалежність серед європейських країн, то майже один до одного нам підходить країна зі стародавньою історією - Ірландія. 800 років ці нескорені нащадки кельтів гризли колоніальний чобіт Англії. (Українці - понад 300 років гризли чобіт Росії). Протягом століть в Ірландії час від часу вибухали повстання проти могутнього сюзерена. У 17 столітті англійський воєначальник Кромвель потопив у крові ірландське повстання. В Україні - цариця Катерина друга знищила запорозьку вольницю, а князь Меншиков потопив у крові Батурин. Голодомор в Ірландії у 1845 - 1847 роках,  - за три роки мільйон померлих від голоду. Голодомор в Україні у 30-х роках - 4 мільйони померлих. А ось українська аналогія з уже новітньою історією Ірландії. Під час Першої світової війни Ірландія отримала чергову можливість звільнитися від колоніальної залежності. Англія втягнулася у війну з Німеччиною. Ірландські патріоти вкотре заговорили про незалежність своєї Батьківщини. Але сили національного відродження розділилися: одні схилялися до ситуативного союзу з Німеччиною проти Англії, інші ж закликали розраховувати лише на власні сили. У результаті програли одні й другі. (Розкол у націоналістичному таборі українців під час Другої світової війни:  одні - за ситуативну спілку з німцями, інші - рішуче проти. Згадаймо трагічну долю дивізії СС "Галичина", особливо, коли руками українців фашисти хотіли нейтралізувати югославських партизанів. Чи не тому серби й донині недолюблюють українців?). Ці драматичні сторінки ірландської історії блискуче відтворені в романі Маріо Варгас Льйоси "Сон кельта" (книжка є в Коломийській районній бібліотеці). У 1937 році частина Ірландії здобула повну незалежність. Друга її частина - Північна Ірландія, Ольстер перебуває в складі сполученого королівства Великобританії та Ірландії. Більшість населення Північної Ірландії - англійці та шотландці, а зовсім не ірландці. А ті корінні ірландці, які там проживають, давно асимілювалися з англійцями. Маємо навіч аналогію з Донбасом, чи не так? Однак, в Україні не все так безнадійно, як в Ірландії: за чотири роки війни з Росією українська мова укріпила свої позиції, як на рівні держави, так і в побуті, чого не скажеш про мовну ситуацію в самостійній республіці Ірландія, - там ірландська мова, не зважаючи на свій державний статус, майже відмирає. Провідні ірландські письменники раніше писали англійською, пишуть англійською й тепер. А геніальний ірландський модерніст Джеймс Джойс, той узагалі насміхався над прагненням ірландців до культурної окремішності від англійців. ("Не слухайте артистів і письменників, - волав геніальний політик Уінстон Черчілль, - вони в політиці тупаки!"). І остання аналогія, футуристична. Скидається на те, що повноцінна Незалежність України прийде лише з розпадом останньої недоімперії - російської. Так само, як проголошення Незалежності 27 років тому стало можливим лише при розпаді СРСР. І тут уже нічого нема від кримінального "сюрреалізму" Наді Савченко. Тут логіка. Питання тільки в часі. АВТОР: Андрій МАЛАЩУК