Уродженець Коломийщини, молодий юнак Мар’ян Присяжнюк після навчання у Варшаві під час Революції Гідності повернувся до України. Зараз хлопець працює ментором в Українській Академії Лідерства. Навчання там є альтернативою сучасній освіті в українських вишах і має власні особливості. Про це і навчання в Академії, а ще виклики для нашої молоді "Дзеркало Коломиї" поспілкувалося в інтерв’ю з Мар’яном під час його перебування разом зі студентами Академії у Коломиї. – Спочатку, Мар’яне, кілька слів про себе. Звідки родом, де вчився? – Я з Коломийського району, жив тут до 15 років. Потім поїхав навчатися до Львова, Кам’янця-Подільського, Варшави. Перервав навчання і повернувся на революцію в Україну. Вже три роки я тут і не збираюся покидати рідну землю, оскільки тут дуже багато викликів, проблем. Працюю в Українській Академії Лідерства, в її Миколаївському осередку, ментором – це така незвична для багатьох посада. Ментор – це в жодному разі не вчитель, не тренер, не коуч, це, радше, наставник. Його завдання – а це дві ключові позиції – формувати навчальну програму і допомогти студентам адаптуватися до цієї програми і брати від неї максимум. Студент, який закінчує нашу академію, цілком усвідомлює, хто він у цьому світі, в житті, що йому від життя потрібно, що він може цьому життю дати, а що взяти. – А така академія є тільки в Миколаєві? – Не тільки, є п’ять академій. Перша торік відкрилася в Києві, нині додалися Львів, Харків, Полтава і Миколаїв. У Миколаєві нас 38 студентів, тут жорсткий гендерний розподіл, 20 на 20. Тобто 20 хлопців, 20 дівчат, двох хлопців ми не добрали, тому їх є 18. В інших академіях теж збережено цей розподіл. Наше навчання в академії триває 10 місяців, розпочали у вересні, закінчимо в кінці червня. Перший етап – це спільне для всіх академій підняття на Петрос у Карпатах, дослідити українські гори. Навчання базується на трьох стовпах: фізичний, психоемоційний та інтелектуальний розвиток особистості. Навчання в Академії є альтернативою сучасній освіті у вищих навчальних закладах України і має свої особливості, зокрема, сім цінностей: 1. Будь вільним! 2. Будь справжнім! 3. Будь другом! 4. Будь мудрим! 5. Будь творчим! 6. Будь! 7. Бо ми – Україна! – До Коломиї ви прибули також у рамках розвитку особистості? – Можна сказати й так. Ми досліджуємо місто, для нас важливо розуміти, що це не банальна екскурсія, ми не просто ходимо, фотографуємось, ми досліджуємо місто, як воно було створене, цікавимося людьми, які його створили за різних епох, нам важливо довідатися про людей, які творять Коломию сьогодні, побачити сучасне культурне й політичне обличчя міста. Тому не дивно, що сьогодні ми слухали про першовідкривача Америки Івана Богдана, а завтра підемо до пам’ятника Кривоносові, який є живою легендою. Були в такому хорошому прикладі підприємництва, як "Букініст", пили там каву, були в "Кіблері"… Важливо побачити, як люди, попри те, що в Україні дуже довго триває розруха, розпочалася війна, змогли, замість того щоб плакатись, нарікати на мера, на сусіда, на президента, щось створити з мінімуму ресурсу, який у них був. Це історії успіху, і мені, як менторові, важливо показати це студентам і переключити їх на ці процеси. Багатьом з них ще немає й 20 років, у них багато сумнівів, страхів, якогось сум’яття, як це було раніше і в нас. Мені важливо допомогти цим людям стати на ноги. Я вважаю, що чим сильніша особистість, тим сильніше суспільство. А чим сильніше суспільство, тим сильніша держава. – Випуску академії ще не було? – У Києві торік уже був. – Чим займаються випускники, ви дізнавалися про їхню долю? – Так, з частиною з них я спілкуюся. Одна випускниця, Іра, працює, як і я, ментором в академії. А всіх менторів в академії чотири. У нас своя кухня, адміністратор, менеджер… Стосунки між нами дуже горизонтальні, хоча є легка субординація. Чотири ментори мають свою спеціалізацію: ментор комунікацій, ментор подорожей, ментор навчальної програми, ментор соціальної політики – це я. У минулому я волонтерив, тому мені важливо показати важливість волонтерства. – У вас один день на тиждень студенти займаються волонтерством? – Так, один день на тиждень, мені важливо прищепити їм цю культуру. На Майдані це було дуже тяжко, потім допомагав армії, виручало те, що я бачив, як це працює в західному світі. На Заході багато волонтерів, люди цим пишаються. – Отже, одразу ж після середньої школи можна приходити у вашу академію. Там, напевно, є якийсь конкурсний відбір? – В академію потрапити дуже просто, потрібно прийти на рекрутинг або просто дізнатися, коли буде набір. Навесні почнеться новий набір. Звичайно, всіх не беруть. Нині в усіх п’ятьох академіях навчається 200 студентів. На відборі було понад 2000, багато відсіяли, тобто 10%. Якщо студент підходить ціннісно, підходить поведінково, то він має шанси стати студентом Української Академії Лідерства. – Як це, ціннісно і поведінково? – Ціннісно – це чи є для нього цінністю Українська держава, ми від цього відштовхуємось. Поведінково – це говорить про те, що академія вільна від чотирьох речей: вживання алкоголю, вживання тютюну в будь-якій кількості, вживання наркотиків, тілесних стосунків, тобто сексу між студентами чи менторами впродовж 10 місяців. Студент, який вважає, що йому це не підходить, має вибір – піти з академії. Як правило, ми орієнтуємося на свідомих людей, вони знають, чому сюди прийшли. Ми навіть не малюємо умовної червоної лінії: якщо ви, мовляв, займетеся з кимось сексом чи покурите цигарку, ми вас виженемо. Ми тлумачимо, чому це заважає. Нам важливий саморозвиток, а коли людина концентрується на інших процесах, це починає негативно впливати на групу. – А хто ваші викладачі? Це відомі люди? – З відомих у нас були Павло Шеремета – колишній міністр економічного розвитку, Михайло Винницький – тренер у багатьох українських бізнес-школах, Вахтанг Кіпіані – журналіст та історик. До менторів приїздив Святослав Вакарчук, незабаром буде історик Ярослав Грицак. – Хто допомагає академії з фінансуванням? – Все фінансує американський фонд "Western NIS Enterprise Fund", чітко розподілено, скільки коштів виділити на кожну академію, чітко розплановано, скільки коштів іде на одного студента – це близько 17 тис. доларів на рік. – У цю суму входить, окрім навчання, харчування і все інше? – Це колосальні гроші, сюди входить все: якщо по крупинках зібрати – це запрошення лекторів, харчування, проживання, поїздки… Ми літали до Ізраїлю, будуть поїздки в ЄС… – Чому мешканцям Коломийщини варто вступати в академію? – Бо це альтернатива тому, що є на даний момент. Дуже багато разів українці спотикалися, шукали десь себе, шукали, як зробити успішною свою країну. Це тяжко, особливо коли світ розвивається, а ми десь на периферії. Академія Лідерства дає альтернативу для розширення горизонту, коли людина не женеться за дипломом, коли їй потрібен папірець, щоб знайти якусь роботу чи залагодити якісь справи. Ми тут шукаємо себе. Як ти можеш когось навчити чогось, якщо сам не знаєш себе? А тут дається цілий рік – це дуже багато. Будь ласка, вчися і виходь у життя, показуй своїм прикладом можливість змін. Наше гасло: змінюємо себе – змінюємо Україну. Сторінка Української Академії Лідерства у Фейсбуці: https://www.facebook.com/ualeadershipacademy Читайте також: “Відкрите місто”: заохотити громаду і владу спільно розв’язувати проблеми Коломиї