Гадаю, ви теж не чули, щоб хтось заперечував порядок, дисципліну, працелюбність? Відповідно, ніхто не дозволяє ледарювати, чинити безлад, пропагувати нехіть до життя. Однак наша доба свідчить, що ледарства і розгардіяшу у нас подостатку. У цьому випадку веду мову про інтернет і рекламу.
Останніми роками у нас забуяли різні інтернет-сторінки і сайти. Є тут і наша, коломийська, частка. Створити свою сторінку в інтернеті не так важко, як важко потім її підтримувати, наповнювати, відповідати на запитання чи репліки. Треба мати на це час і кебету. Тим паче що за більшість будь-якої інформації ніхто не платить. Тут і проявилися наші негативні риси, якими є байдужість, ледарство і безвідповідальність. Тобто, технічно ми озброєні на всі 100%, а культури й відповідальності до цього маємо яких 10%. І це наочно підтверджується напівживими або ж мертвими інтернет-сторінками і сайтами. Скінчилися гроші на них — вони й припинили своє існування. Або ж не стало особи, яка опікувалася сайтом — сайт загальмував. Докорів сумління більшість інтернет-користувачів у цьому випадку не має. Тому заходиш на такий сайт, а там ані «вибачте», ані пояснення, ані обіцянки. Одне слово, по цимбалах… Невже важко написати речення «Сайт більше не працює», «Інтернет-сторінка відновиться наступного року», «Вибачте, але ми припинили свою роботу» та ін. Тут я міг би назвати деякі коломийські сайти, але ж колишні чи теперішні власники тих сайтів могли б страшенно образитися. Ми ж нація гонорових і марнославних людей!
Це не кажучи про величезну безграмотність інтернет-користувачів. Тут та сама проблема: можна легко і швидко набути комп’ютер, але важко набути грамотності. Зрештою, хто її вимагає? Пиши, як хочеш! Правда, переходити дорогу не можна так, як хочеш, а тільки на зелене світло. І сплачувати за воду, світло й газ не можна так, як хочеш, але тільки так, як показують лічильники. І податок не можна сплачувати так, як хочеш, а тільки відповідно до закону. І в інтернет-мережі не можна порушувати всі теми, які хочеш. Ну а писати з помилками і з росіянізмами та блатнізмами – будь ласка! А вже як вкрадеться помилка в тексті (неправильне прізвище чи ім’я, помилкова дата тощо), то вона за хвилини помножується стократ, бо є ж у нас наступна інтернет-проблема: запозичення й плагіат. А достеменніше — інтелектуальна крадіжка. Особисто я з цим лихом здибаюся постійно: мій матеріал перекрадають з сайту на сайт, забуваючи подати прізвище автора. Повний хаос і нахабство в українському інтернет-світі!
І наша набридлива реклама, яка залізла на балкони, стіни й дахи, стоїть лавами на дорогах, вигулькує з-за дерев і безугавно лунає по радіо й телевізії. Буваючи за кордоном, тепер можу переконливо сказати, що ми є світові рекламні лідери. Чи щось вартує наша реклама — це вже інша справа. І про це ми писали й читали не раз… Тут цікавить інше — чому нема відповідальності за те, що рекламу вчасно не забирають, не замінюють? Мабуть, саме тому, що в рекламній політиці теж панує анархія — на наших шляхах можемо у липні прочитати вітання з Великоднем, у березні — вітання з Різдвом, заклики голосувати за такого-то кандидата в депутати після того, як той кандидат уже сидить в парламенті або давно виїхав з України, або ж рекламу фірми, яка вже не існує. Це свідчить тільки про одне — нашому народові бракує честі, дисципліни, порядку, системності та всього іншого, що є ознакою культурної і державної нації.
Микола САВЧУК