ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Коломийський декан і парох о. Олександр Русин: до 155-річчя від дня народження (продовження)

Продовження. Початок читайте ТУТ.
Особливу увагу о. Оксандр Русин приділяв розвиткові церковних інституцій, якими опікувався й особисто очолював. Згадане вже Братство св. Архистратига Михаїла, засноване ще 1864 р. й згодом ліквідоване, завдячуючи о. Русинові, таки відродилося й від 1921 до 1939 рр. налічувало близько 140 членів. Був він головою створеного 1900 р. Братства Пересвятої Родини, заснував і нове церковне товариство – «Апостольство Молитви в злуці з Солодким Серцем Христовим», до якого належали в 1920-х – 1930-х рр. близько 250 членів. Для піднесення релігійності коломиян-українців о. О. Русин організовував духовні місії, до проведення яких запрошував монахів Чинів Василіян і Редемптористів.
Гурток дітей «Апостольства Молитви». Священики (зліва направо): о. Микола Данилович, о. ОЛЕКСАНДР РУСИН, о. Микола Вонсуль. 1932 р.
Надзвичайно піклувався парох дітьми і молоддю, їх вихованням та освітою. Заснував і очолив благодійне товариство св. Івана Милостивого, під опікою й керівництвом якого від 1930 року діяла захоронка для сиріт, де Сестри Служебниці виховували близько 40 дітей з міста і повіту. Надавав допомогу й іншим виховним інституціям, зокрема філії товариства опіки над молоддю, товариству «Шкільна поміч». Для учнів чоловічої і жіночої гімназії та учительського семінару проводив 15-хвилинні екзорти (релігійна наука для шкільної молоді), після чого відправляв читану Службу Божу. Виконуючи обов’язки делегата до Повітової шкільної ради та ординаріатського комісара для шкіл міста, о. О. Русин в умовах Польської державності відстоював українські навчальні заклади та вчительство, викладання греко-католицької релігії в народних школах. Зокрема 13 вересня 1925 року брав участь у вічі проти полонізації українського шкільництва, що відбулося в залі Українського Народного дому. Така його діяльність не надто «подобалася» властям, тож шкільний інспектор навіть намагався усунути пароха зі шкільної ради, й лише через звернення до Міністерства освіти о. О. Русин залишився її делегатом. А навесні 1938 року, щойно після ювілейних урочистостей, влаштованих українською громадою з нагоди 70-ліття отця, Коломийський окружний суд за якимось надуманим звинуваченням присудив о. О. Русинові 6 місяців ув’язнення. Вже у Львові 6 квітня відбулося засідання апеляційного суду, який визнав коломийського пароха невинним.
 
о. ОЛЕКСАНДР РУСИН серед дітей і Сестер Служебниць у літньому таборі. Коломия, 1939 р.
Можна з певністю стверджувати, що о. О. Русин за роки своєї душпастирської діяльності в Коломиї завжди був у центрі суспільного життя української громади міста. Одразу після Першої світової війни очолив Горожанський комітет, при якому постали товариство воєнних могил, товариство інвалідів. Займався комітет і встановленням символічної могили борцям за волю України на цвинтарі «монастирок». Великою мірою завдяки допомозі о. О. Русина в 1932 р. відкрила свої двері для найбідніших верств селянства амбулаторія філії Українського гігієнічного товариства, розміщена в церковному будинку на вул. Кілінського (тепер – Вічевий Майдан, будинок не зберігся), про що з вдячністю згадував коломийський лікар доктор Володимир Білозор: «Заходами о. Русина Братство св. Михайла відпустило під амбулаторію свій просторий дім з великим городом…». Після створення окремої амбулаторної секції при філії о. Олександра обрано її головою. Як уже зазначалося, в цьому ж будинку примістилися й інші українські інституції: спортивне товариство «Сокіл», товариство «Родина», самоосвітній гурток при читальні «Просвіти» ім. Г. Сковороди. Підтримав о. О. Русин ініціативу владики Г. Хомишина у створенні клерикально-просвітницького товариства «Скала». До читальні цього товариства, яку сам о. О. Русин і очолив, у 1938 р. належало 428 членів. Сприяв він і заснуванню осередків товариства слуг «Будучність» і товариства робітників «Єдність», брав участь в діяльності українських кооперативів, очолював управу товариства «Український Народний дім».
 
Чоловіки Братства Неустанної Помочі Пречистої Діви Марії. В центрі о. ОЛЕКСАНДР РУСИН, парох; 3-ій зліва Д. Николишин; 3-ій справа Мацкевич. Коломия, 1939 р.
Без о. О. Русина не відбувалося, мабуть, ні одного заходу, святкування чи віча української громади, деякі з них він і сам організовував. Зокрема, варто згадати протестну акцію проти більшовистських варварств, скликану парохом 1 жовтня 1933 р., та Богослужіння й сходини 29 жовтня цього року на вшанування померлих від голоду в радянській Україні, а 5 серпня 1941 р. о. Русин з іншими священниками відправив Службу Божу й панахиду за невинними жертвами НКВД, борцями за волю України.
На виставці художників-новаківців. Сидять (зліва направо): О. Плешкан, О. Новаківський, о. ОЛЕКСАНДР РУСИН, Мельникова; стоять: С. Луцик, М. Мороз, Д. Николишин, М. Кобринська, В. Кобринський, Г. Смольський, Р. Чорній. Коломия, 1930 р.
Найграндіознішим дійством, організованим і очолюваним о. О. Русином було святкування 950-річчя хрещення України 15 – 16 жовтня 1938 р. Таких урочистостей Коломия ще не бачила і за чисельністю учасників – близько 12 тисяч – і зворушливістю промов та співу, і красою декорацій. В суботу о 16.00 святкування розпочалося Всенощною, а через годину дзвін «Михайло» закликав українців міста освітити вікна своїх домів свічками й національними прапорцями. Ілюмінацією охоплені були всі українські установи, крамниці й приватні будинки, а фасад церкви, декорований гірляндами і довгими прапорами – папським і національним – між якими «високо над входовими дверима ясним світлом хапав за очі трикирій (трисвічник – М. К.) (що нагадував хрестом посередині тризуб Володимира В. і Ярослава Мудрого, і тому дав пізніше поліційним органам ....притоку до інтервенцій)», робив надзвичайне враження. Доволі детально описала це свято, основна частина якого відбулася в неділю, львівська газета «Діло», зокрема й про хрест, під проводом о. О. Русина освячений на Пруті й встановлений на подвір’ї церкви, й про ходу учасників, що розтягнулася на три кілометри, й найважливіше, що в той день «...зазначилось об’єднання цілого коломийського громадянства в поклоні невмірущій державотворчій ідеї св. Володимира Великого». Велика кількість учасників показала, що «...маси горнуться до своєї церкви та радо йдуть за своїми духовними провідниками, бо мають до них довір’я. Лад і повага, порядок та гідність мас засвідчили глибоку, вроджену культуру нашого народу».
Посвячення банку «Покутський союз» на вул. Крашевського ( тепер – І. Франка). В 1-му ряду зліва: н. н., О. Кисілевська, І. Пашкевич, о. О.РУСИН, О. Коссак, н. н., О. Коссакова, н. н.; на фото є В. Кобринський, Й. Чайківський, Д. Станкевич, Я. Шипайло, І. Чернявський, д-р В. Білозор, о. М. Гриньовський (?), Д. Николишин, Мацкевич, Р. Ставничий (?), В. Левицький. Коломия, 6.10.1935 р.
Отець Олександр Русин брав участь і в політичному житті. У червні 1926 р. головував на першому після війни повітовому з’їзді Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО), де був обраний представниками 36 громад головою повітового комітету. На черговому повітовому з’їзді УНДО в Народному домі 3 грудня 1927 р. за участю 300 делегатів він як голова повітового комітету підтримав пропозицію про «одноцілий національний фронт» на виборах до сейму Польщі.
ОТЕЦЬ ОЛЕКСАНДР РУСИН на Святі селянки в Українському Народному домі. На фото є й Олена Кисілевська. Коломия. 1930-ті рр.
Зі спогадів коломиян, зокрема Галини Грабець, відомо, що подружжя Русинів, не маючи дітей, багато власних коштів жертвувало на різноманітні громадські потреби.
Окрім всіх цих справ у різних ділянках життя, о. Олександр насамперед добре виконував свої душпастирські обов’язки, тож за щире служіння й активну суспільну діяльність владика Г. Хомишин 6 вересня 1930 р. іменував його почесним крилошанином єпископської капітули.
Викладачі курсу першої допомоги при жіночій гімназії УПТ «Рідна школа». Сидять (зліва направо): о. М. Кисіль, Е. Гонт, о. ОЛЕКСАНДР РУСИН, д-р О. Козакевич, М. Дем’янчук (?); стоять: Б. Яхно, д-р В. Білозор, М. Гнатчук, д-р Д. Станкевич. Коломия, 3.07.1937 р.
Виявом величезної поваги й любові коломиян до багатолітного пароха була святкова академія з нагоди його 70-ліття, влаштована українською громадою міста 27 березня 1938 року. В заповненій вщерть Касі ощадності о. Русина вітали суддя В. Оробець, який розповів про життєвий шлях і заслуги ювілята, численні представники молоді, братств, товариств і установ, були декламації, співали три хори під управою Р. Шипайла, а на завершення, крім традиційного многоліття, всі учасники виконали ще й національний гімн (в Польській державі!). Отець щиро дякував і закликав до консолідації та єдності. Свято, яке продовжилося в тіснішому колі в Українському Народному домі, як писала газета «Діло», «... прибрало характер щирої родинної імпрези для вшанування духовного провідника й робітника, якому доля не щадила прикрощів життєвих».
Святкування 950-річчя хрещення України. Коломия, 1938 р.
Повідомлення про урочистості з нагоди 70-річчя о. ОЛЕКСАНДРА РУСИНА. Фонд МІК. Др-06303
Подячна картка о. О. РУСИНА. Фонд МІК. Др-06361
Далі буде...
©Наукова співробітниця Музею історії міста Коломиї Мирослава Кочержук
Фото підготував Іван Мегедин, головний зберігач фондів Музею історії міста Коломиї
Підписуйтесь на нас у FacebookТelegram та Instagram, щоб отримувати перевірені й оперативні новини.