Новітні часи в Україні породили нові загадки. Приміром, віднедавна у нашу дійсність проникли два нові свята – Яблучний Спас і Медовий Спас. Причому наші науковці-етнографи не дають відповіді на запитання: хто відомий донедавна в Україні єдиний Спас зробив подвійним Спасом? З приводу цієї незрозумілої новації довелося погортати авторитетні етнографічні розвідки: «Звичаї нашого народу» (Мюнхен, 1966) Олекси Воропая, «Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні» (Вінніпеґ, 1962) Степана Килимника, «Святвечір» (Київ, 1994) Василя Скуратівського, Кн. XIV. Української Малої Енциклопедії Євгена Онацького (Буенос Айрес, 1965), Т. 8. Енциклопедії Українознавства (Сарсель – Нью-Йорк, 1976). В усіх цих поважних виданнях нема поділу свята Спаса на яблучний і медовий! Довідки зводяться до одного: Спас – це народна назва одного з найбільших християнських свят Преображення (Перетворення) Господнього. Водночас це християнське свято увібрало в себе дохристиянські вірування – свято врожаю і освячення нового хліба, овочів і фруктів. Скрізь по Вкраїні це свято мало щось спільне і дещо відмінне. І ось у 2000-ні роки ми раптом почали читали і чути, що є, виявляється, Яблучний Спас і Медовий Спас. Хто ввів цю новацію і сенсацію – залишається невідомим. Зроблено це навмисне чи з байдужості до правди і впорядкованості наших народних звичаїв? Є думка, що цей поділ створено спеціально з бізнесовою метою, мовляв, можна проводити різні акції, фестивалі, дійства. Є припущення, що це ідея УПЦ Московського патріархату. Безперечно, тут не йде мова про якусь кремлівську ідеологічну диверсію. Час, коли нас прив’язували до московського воза, поволі закінчується. Та й за Росією не водиться слава ані яблуневої, ані медової держави. Нема в них такого у традиціях. Садівництво – це радше наша, галицька особливість, яка зявилася під впливом Європи. А пасічництво – це більше східноукраїнська традиція, яка бере свої початки в глибокій давнині. Так, в інтернеті, зокрема і у Вікіпедії пише про Яблучний Спас і про Медовий Спас, ба навіть невідомі автори намагаються цей поділ розповсюдити на всіх слов’ян. Однак ніхто не вказує джерело, де він прочитав про такий поділ. Інтернет для нас не авторитет, бо більшість авторів там анонімні, а більшість сайтів невідомо кому належать... Здається, ділити Спас надвоє почали масово наші безвідповідальні журналісти, які поверхово знають народ, в якому їм судилося народитися, працювати і жити і для якого вони пишуть та балакають. А більшість працівників мас-медіа, особливо столичних, виросли в сім’ях, де не знали або не шанували наших народних і християнських звичаїв. І ось у новітню добу вони хочуть якось ідентифікувати себе з українським світом або вдають, що хочуть. Звичайно, легше бути громадянином всесвіту, ніж сином чи донькою якогось одного народу. Ось ці працівники пера й мікрофона з поверховими народними фольклорно-етнографічними знаннями ляпають з екранів телевізії, шкрябають по газетах і журналах різні нісенітниці, які дуже швидко підхоплює неосвічена верства читачів, слухачів і глядачів. І то одне, коли у нас дуже швидко прижилися День Валентина і навіть Галовін, але коли вигадують щось з уже впорядкованого і загальноприйнятого – стає прикро. Так у нас незабаром може будуть два Андрея і навіть два Великодні. А що? Наші журналісти чи то з причини безвідповідальності, чи то за гроші можуть втілити будь-який проект. Хай мені дарують ті, хто відповідально ставиться до Слова. Водночас маємо пам’ятати, що на Спаса ми як християни вшановуємо Христа, Господа нашого. А це свято не пов’язане ані з новим врожаєм, ані з освяченням свіжих фруктів та овочів. Однак український варіант християнства як дуже м’який і демократичний передбачає і освячення овочів та ярини. Така дія збагачує свято Спаса і не суперечить християнству. Як-не-як, а освячуємо ми дари Божі, дари нашої землі, без яких пропали б усі світові фонди, проекти, політики і комп’ютерники. Тому вкраїнський Спас пов’язує нас і з християнською світовою родиною, і з нашими пращурами. І саме свято ніскільки не зменшує своєї суті і значущості, якщо воно залишиться просто Спасом, а не Яблучним, Медовим і ще якимось третім Спасом... Тому пропоную не вживати в мовленні й письмі Медовий і Яблучний Спас. Хай буде один Спас, а в нас у Коломиї – фестиваль Спаса, а ще краще – «Фестиваль на Спаса»! Микола САВЧУК