Розповідають люди, які трохи знайомилися з правилами у вищих ешелонах американської влади, що тамтешній конгресмен чи міністр не дозволяє собі давати публічний коментар стосовно першого-ліпшого питання. Коментують тільки те, з чим добре обізнані, що входить у сферу компетенції. В українській політиці такого правила ще немає, депутати й урядовці найвищого рангу можуть давати оцінку всьому на світі. Причому чим далі порушена тема від їхніх безпосередніх обов’язків, тим з просторішим і безапеляційнішим коментарем виходять наші провідники на широку публіку.
Свіжий приклад на підтвердження сказаному – відгук міністра енергетики Ігоря Насалика на телевиступ міністра культури Євгена Нищука, в якому останній висловився стосовно генетики завезених в українські міста неукраїнців. Трохи наробив шуму цей телевиступ, до хору обурених миттєво приєднався й енергетичний міністр.
Пан Насалик тут же запевнив, що не бачить різниці між східняками й західняками, він тому й приїздив у квітні 2014-ого на Донбас, що в нас одні й ті ж проблеми. І якби тоді, пише, до його слів прислухалися, нинішніх бід можна було б уникнути.
Цілком припускаю, що колишній міський голова Калуша володіє даром провидця. Проте що стосується таких тонких матерій, як "буржуазна псевдонаука" генетика, спадковість чи менталітет, то хотілося б усе-таки почути з цього приводу думку фахівців. Але вітчизняні науковці-генетики або поголовно виїхали в пошуках кращої долі за кордон, або не вважають за потрібне пояснити народові, має чи не має рацію міністр культури. А природа, як відомо, порожнечі не терпить. Ось і взялися за коментарі неспеціалісти, думка яких, як резолюція ООН: з нею можна ознайомитися, та спонуканням до дії вона може й не бути.
Але повернуся, щоб не бути звинуваченим у надто загальних роздумах, до міністра енергетики. Як на мене, посада ця на сьогоднішній момент настільки відповідальна й потребує настільки серйозного ставлення до кожної робочої хвилини, що просто не можна дозволяти собі реагувати на репліки керівника чи то культурної, чи будь-якої іншої галузі.
Зобов’язує до цього хоча б недавня Паризька угода, яка поставила перед провідними економіками світу завдання утримати глобальне потепління в межах двох градусів. Це означає, що всі країни до середини нинішнього століття мають стовідсотково перейти на відновлювальну енергетику, обрати постіндустріальний шлях розвитку на основі інформаційних технологій. Вирішується, без перебільшення, доля людства: або ми дійдемо врешті-решт до екологічної катастрофи, або негайно переорієнтуємо енергетичну політику на відновлювальні джерела енергії, забуваючи про викопне паливо.
Чи означають такі локальні ініціативи, причому не без допомоги ЄС, як сонячна електростанція в Спаській СШ чи вуличне освітлення на сонячних батареях у Снятинському районі, що українська влада сповна перейнялася проблемою? Аж ніяк. Нас і далі заколисують розповідями про велетенські обсяги виробництва атомної електроенергії, про те, що роль атомної енергетики буде зростати, тож потрібно добудовувати нові енергоблоки, міняти нашу газотранспортну систему на російське ядерне паливо. Таким чином ми начебто станемо основним європейським виробником електроенергії і на хліб з маслом нам завжди вистачить.
Тим часом атомна енергетика в Німеччині буде до 2022 року згорнута. До 2040-ого там уже не залишиться буровугільних електростанцій. Усе це поступово замінюють вітровою й сонячною енергетикою. У Німеччині, де ціни на електроенергію постійно знижуються, працюють численні вітропарки, сонячні фотоелектричні системи, біоенергетичні установки. Вугільне лобі в світі почувається дуже невпевнено, вугледобувні компанії банкрутують. Є підстави переживати і нафтовим компаніям у зв’язку з електрифікацією транспорту, розвитком автоматизованих транспортних сервісів, за що серйозно взявся Ілон Маск.
Ми ж поводимося так, ніби потужності теплової й атомної енергетики вічні. І фінансуємо вуглеводну й атомну енергетику, виділяємо мільярди на енергетичні субсидії замість того, щоб розгорнути масштабну кампанію за енергозбереження. Хто з нас уявляє собі, що таке німецька Energiewende? Ручуся, що одиниці. Зате коли заходить мова про генетику, то тут від охочих попатякати відбою нема. Тут міністр міністра ладен у болото втоптати…
Дмитро КАРП'ЯК