Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з народним депутатом Андрієм Іванчуком.

–  Чому Ви вирішили балотуватися не по партійних списках, а від округу?

–  Відповідь дуже проста. Коломия – моє рідне мі сто, тут моє коріння і суть мого життя. Завжди і всюди я був Андрій з Коломиї. З дитинства мене виховували так, що Коломия – унікальне місто, а бути коломиянином – справжня гордість.

Так склалось життя, що я жив деякий час у Чернівцях, Івано-Франківську, пізніше переїхав до Києва. Однак скрізь і завжди я відчуваю себе коломиянином.

Власне у Коломиї живе моя мама, а також бабуся. Нещодавно ми відсвяткували її 90-річчя. Вона, до речі, до 80-ти років працювала у Коломийській гімназії і лише після мого прохання пішла на пенсію. Хоча й досі активно працює, зараз, наприклад, багато вишиває. Мама також досі працює, вона – ревматолог у Коломийській поліклініці. Живуть вони зараз разом, і на кожне Різдво та Великдень, це аксіома, я й донька приїжджаємо до них – у родинне гніздо.

Ще одна традиція, пов’язана з Коломиєю, – щорічне сходження на Говерлу на Різдво. Це небезпечно, однак кожен такий підйом наповнює енергією на увесь рік. Говерла – найвища гора України і в цьому є певний символізм – завжди брати тільки великі висоти. Хоча найбільшу висоту у своєму житті я ще не підкорив.

–  Розкажіть про ваш життєвий шлях.

–  Я виріс у сім’ї лікарів, крім цього, моя перша освіта – також медична. Я закінчив Коломийське медичне училище, потім вступив до Чернівецького університету на юридичний факультет, який тільки-но відкрився. Вже на другому курсі разом з 4-ма друзями ми відкрили юридичну фірму. Цікаво, як студенти, ми не могли займатися юридичною практикою, тому нам дали ліцензію, як засновникам. А вже працівниками фірми були наші викладачі.

Після закінчення університету я залишився тут і викладав юридичні дисципліни. Після трьох років викладацької роботи пішов у бізнес – спочатку в банк, а потім в реальний сектор економіки. Працював у великих промислових підприємствах, де займав посаду голови наглядової ради. 2005 року я продав свою частку у цьому бізнесі. Перед тим, як стати народним депутатом, я завершив свою підприємницьку кар’єру, продав свої бізнес-активи і почав займатися виключно політикою. До політики я прийшов забезпеченою людиною. На сьогодні в мене є вклад у державному банку, відсотки з якого дозволяють мені займатися благодійністю.

–  Про роботу у парламенті... Яку б ви дали оцінку діючому складу і своїй роботі у ньому?

–  Що стосується ще діючої каденції, то мене не раз запитують, що мені найбільше запам’яталося у ній. Я відповідаю: те, що «Слава Україні! – Героям слава!» – уже офіційне військове вітання, те, що на телебаченні та радіо в рази збільшилося україномовного контенту. Ми врешті-решт прийняли історичний Закон про українську мову.

Критикувати завжди легко. Особливо в тих умовах, в яких ми прийняли державу у 2014 році із 100 тисячами гривень в казні, втратою 25% економіки та військовою агресією Росії. Однак, слава Богу, вдалося вистояти. Ми не допустили дефолту, держава не збанкрутувала, ми виплачували зарплату і пенсії. Вдалося втримати країну, відродити військо та започаткувати реформи.

–  Назвіть ті законодавчі ініціативи, які ви внесете на розгляд нового парламенту у разі обрання.

–  Одними серед перших законотворчих кроків будуть ініціативи, спрямовані на стимулювання малого та середнього бізнесу, створення справжнього, заможного середнього класу шляхом реформування податкової та банківської систем – зниження податків, відкриття широкого доступу до кредитних ресурсів, особливо для фермерських та домашніх господарств. Аби кожен бажаючий міг обробляти землю, вирощувати та збирати врожай, реалізовувати його і на вітчизняних, і на європейських ринках.

Друге – це удосконалення деяких моментів реформи децентралізації. Йдеться про такі ситуації: людина разом з сім’єю живе у селі. Однак працює у Коломиї, скажімо на «Леоні». Відповідно, податок з його зарплатні іде до коломийського бюджету при тому, що село, в якому мешкає ця людина, не має коштів на елементарні потреби громади. Я переконаний, що такі несправедливості слід усунути.

Ще один момент, на який я обов’язково зверну увагу, – це завершення медичної реформи, зокрема у питанні оплати праці медиків. Лікарі першої ланки отримують хороші зарплати, відповідно, потрібно зробити все, щоб лікарі другої ланки також мали гідну оплату своєї праці.

Крім цього, великий запит від місцевого самоврядування є на зменшення суб’єктивного фактору при розподілі на ремонт доріг. Тут повинен працювати принцип пропорційності коштів кількості кілометрів доріг чи населення в тому чи іншому місті чи селі.

–  Якими будуть ваші пріоритети роботи на окрузі?

–  Я є депутатом вже два скликання. Обидва скликання я обирався за партійними списками. Та, незважаючи на це, багато чого робив тут, на теренах нашого округу. Робив це не як депутат, а як коломиянин. Це був поклик душі, бажання зробити Коломию кращою.

Мажоритарка – це зовсім інше. Саме мешканці округу визначають коло проблем та список пріоритетних завдань, які депутат зобов’язується вирішувати. Відповідно до цього свою роботу на окрузі буду підпорядковувати двом принципам. Перший – це те, що проблем скрізь багато, тому слід розставляти пріоритети і починати з найгостріших. На їх вирішення слід кинути увесь наявний ресурс та час.

Другий принцип – той, що у кожної громади є й свої, відмінні від інших, проблеми. Тому з кожною громадою слід працювати окремо.

Читайте також: Міські голови Коломиї років Незалежності підтримали Андрія Іванчука.

До теми: Хто такий Андрій Іванчук: які закони написав та до яких реформ долучився.