Артем Чапай – журналіст і письменник, родом з Коломиї, тато хлопчиків двох і чотирьох років – вже рік як в декреті. В своїй однойменній книжці він пише у злегка іронічній манері про те, як змінюється життя під час догляду за малюками. Книжка "Тато в декреті" набирає обертів популярності в Україні. Представив її автор і в нашому місті, окремо присвятивши увагу розділу "Ода бабусі", пише "Дзеркало Коломиї". Артем Чапай – відомий у літературних колах автор після романів "Червона зона", "Понаïхали", а також спільного з Катериною Сергацковою проекту репортажів із Донбасу "Війна на три букви". І, власне, останні дві книжки він писав у декретній відпустці. Артем багато свого часу мандрував з дружиною Оксаною та маленькою дитиною. Коли народився другий син, вирішив узяти відпустку й піти в декрет. Як зізнається, відтоді почав приходити до розуміння таких речей, про які й уявлення не мав, перебуваючи у статусі чоловіка й батька з віками усталеними поведінковими приписами для чоловіків. Ці приписи означають, що ти маєш бути сильним, відповідальним, рішучим і таке інше… Артем наводить у книжці тонкі психологічні спостереження, такі собі критичні саморефлексії. Скажімо, хто з нас, чоловіків, не переймався час від часу почуттям провини за недостатню увагу до виховання своїх чад, недостатню увагу до дружин. Але ми ставимося до цього почуття поблажливо і почасти себе оправдовуємо: "Зате я мужик!..". Цікаві думки наводить автор про телевізійну рекламну ілюзію "щасливої сім'ї", де в дружньому колі чоловік, жінка та дітки ласують йогуртами. Так насправді не буває, - впевнений "тато в декреті". У кожній сім'ї існує безліч клопотів і проблем, навіть у найщасливішій. Письменник вбачає купу нюансів у перебуванні цілодобово з власними дітьми. Тут можна писати дисертацію. Вважає, що не існує єдиної моделі виховання власних дітей. Одного, наприклад, за непослух можна покарати, не дозволивши дивитися улюблений мультик, другому це не підходить. Нема напрацьованих загальноприйнятих правил, можливо, крім єдиного: дітей не можна бити. А ось цікаве спостереження про різницю ставлення до дітей тата й мами. Артем вважає, що тато ставиться до кожного зі своїх чад емоційно по-різному, а мама - однаково. Так склалося еволюційно, що суспільна мораль суворіша до мами, аніж до тата. У жінок рідко запитують, чи важко їм з дітьми, а от коли бачать татуся з малюками у візочку, переважно поспівчувають. Хтось буде захоплюватися, а інший кине в його бік зневажливий погляд: збабився хлоп! "Мені якось алкаш під під’їздом випалив: "Ти уподібнився до жінки!". А я собі подумав: "Але воно усе-таки краще, аніж уподібнитися до тебе, пияка"... Треба чоловікові побути з дітьми хоча б кілька годин безперервно, аби не дорікати жінці: "Ти ж три години гуляла з дитиною, то чого кажеш, що стомилася!". На початку перебування в "декреті" Артем ділився власним досвідом і спостереженнями в інтернеті, на сайт написав колонку. Вона отримала шалену популярність – і Артем взявся за книжку. "Сотні тисяч людей сидять в декреті. Їх якось ніхто не просить писати про це колонку.  Яку жінку хвалять на дитячому майданчику просто за те, що вона на дитячому майданчику? Ніхто у них не бере інтерв’ю, але варто було мені помінятися з дружиною і піти в декрет, як до нас активно почали звертатися: "Дайте інтерв’ю". Батько з двома дітьми в декреті – в наших краях це екзотика". Як зазначає сам автор, його книжка - не порадник, а записаний власний досвід догляду за дітьми. Такий досвід став би в пригоді багатьом татусям і допоміг би їм змінити погляд на своїх найрідніших і на себе самих. "Це все ж таки книжка більше про жінок, - наголошує Артем. -  Це книжка – захоплення жінками загалом, тобто тим всім, що жінки переживають –  про що вони, як правило, не питають. Самі жінки не вважають декрет за якийсь там героїзм, хоча по суті це героїзм". [caption id="attachment_32868" align="alignnone" width="640"] Артем під час презентації в Коломиї з мамою Наталією Олексіївною (крайня справа) та хрещеною мамою.[/caption]