ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Андрій Іванчук - про медичне обладнання, яке рятує життя, роботу з інвесторами та державні кошти для Коломиї

Народний депутат України Андрій Іванчук на Великодні свята перебував у Коломиї. Після участі у декількох публічних заходах пан Андрій у студії телекомпанії "НТК" відповів на запитання журналістів і простих коломиян. Пане Андрію, у ці передвеликодні дні ви брали участь у нагородженні переможців масштабного конкурсу дитячих малюнків, у якому взяло участь 3,5 тисячі дітей і який відбувся аж у 12-ох локаціях. Паралельно ваш фонд реалізує проект "Великодній кошик" для потребуючих. Розкажіть детальніше про ці два проекти.
Все велике починається з малого. Коли ми починали конкурс "Великдень очима дітей", то було трішки більше 200 учасників. Коли ми перший раз нагороджували переможців, запам’яталася реакція тих діток, що не отримали подарунки. Вони не хотіли вірити, що свято закінчилося. Тоді ми вирішили дещо змінити концепцію конкурсу і прийняли рішення, що благодійний фонд «Покуття» нагороджуватиме усіх учасників цього конкурсу. З роками наш конкурс став традиційним. Минулого року було вже 2,5 тисячі учасників, а цього року вже 3 тисячі 600. Немає такого стадіону, де ми могли б усіх учасників зібрати в одному місці і вшанувати кожного. Тому ми вирішили робити це по кущах – об’єднані громади, опорні школи та школи, з яких найбільша кількість дітей взяла участь у конкурсі. Тому нагородження розтягнулося і в часі, і в просторі. Я гордий з того, що конкурс розвивається і вже вийшов за межі Коломиї, і цього року маємо учасників вже з восьми областей України.
Що стосується акції "Кошик для потребуючих" -  це більше благодійна акція. До мене звернулися два коломийські єпископи – Василь із УГКЦ та Юліан із ПЦУ з проханням якось допомогти людям з низьким рівнем добробуту. Священики склали списки, а це майже 4000 осіб, і ми з радістю їм допомогли. Ваш благодійний фонд "Покуття" вже давно активно працює у Коломиї. Що спонукало вас до його створення і які головні цілі перед собою ставите?
5 років тому я мав розмову із тодішнім головним лікарем ЦРЛ Іриною Садов’як. Як виявилось, німці тоді подарували лікарні багатофункціональні ліжка, а лікарня не мала змоги заплатити за перевезення та розмитнення. Вона попросила про допомогу. Ось так, з цієї невеликої допомоги, і розпочався благодійний фонд "Покуття". Ці 5 років ми стараємось працювати в усіх важливих сферах громадського життя. Зокрема в освіті, ми вибрали для себе напрямок комп’ютеризації. В школах немає комп’ютерних класів. Без цього діти з Коломиї та Коломийщини завтра не зможуть здобути ні освіти, ні професії, ані знайти достойну роботу. Такий нинішній світ, і ми поставили собі за мету зробити наших дітей сучасними та конкурентними. Держава не може забезпечити кожну школу комп’ютерним класом, тож вирішили це робити самі, як приватні особи і патріоти нашого краю.
Ви починали роботу фонду "Покуття" з допомоги коломийській медицині, але й зараз активно допомагаєте модернізувати наші медичні заклади. 
Так, і це дійсно дає результати. Буквально декілька днів тому ми відкривали оновлені два відділення Коломийської ЦРЛ. Я був на відкритті і вирішив подивитися, як працює ангіограф. Лікарі якраз готуються до операції. 65-річний коломиянин почав  погано почуватися, прийшов на діагностику, йому роблять коронарографію і знаходять дуже серйозне звуження судин. Ще трошки - і гарантований масивний інфаркт та інвалідність. Натомість, завдяки придбаному устаткуванню, робиться точна і вчасна діагностика, чоловік зважився на операцію і маємо врятоване життя.
Або згадаймо за мамограф. Кожна восьма жінка у світі страждає на рак молочної залози. Апарат працює вже трохи більше року, і на сьогодні майже 100 випадків виявлення пухлин у жінок. Із них 94% - на ранній стадії, тобто є можливість їх вилікувати.
Чи можна навести лад з дорогами у Коломиї, тому що складається враження, що на місцевому рівні із цим впоратися не можуть. Чи можете   якось з цим допомогти?
Я, як народний депутат, маю певні можливості допомогти в той час, коли розподіляються кошти державного бюджету. Я стараюся, як у нас кажуть, тягнути ковдру на Коломию та Коломийський район, тому що це моя мала батьківщина. В державі існує фонд соціально-економічного розвитку, кошти з якого є можливість спрямовувати на відновлення місцевої інфраструктури. Декілька тижнів тому цей фонд розподіляв певну суму коштів, в мене було бажання спрямувати ці кошти на школи, садочки, лікарні, однак я наступив собі на горло і ми віддали усю суму на дороги, зокрема на ремонт вулиці Валової. Повірте, якщо будуть можливості виділити із державного фонду регіонального розвитку чи фонду соціально-економічного розвитку кошти на дороги Коломиї, я це обов’язково зроблю.
Що стосується доріг Коломиї, то вони на балансі місцевої влади. Вони можуть ремонтуватися виключно за кошти місцевого бюджету. Відбулась децентралізація, бюджет Коломиї значно виріс, тож міській владі потрібно шукати можливості для відновлення міських доріг за кошти міського бюджету. Загалом за один день на дорогах неможливо навести порядок. Однак, щоб люди з розумінням ставилися до цієї проблеми, вони мають бачити динаміку. Все повинно відбуватися прозоро, влада повинна звітувати – скільки є коштів, скільки доріг буде зроблено і в які терміни. Ну й головне, щоб дороги будувалися на роки, адже коли відбувся ремонт, а після зими її знову потрібно ремонтувати – то ніяких коштів не вистачить.
Ще одним актуальним для Коломиї питанням є зведення басейну. Для міста він є дуже необхідним. Як іде будівництво і коли можна очікувати початку його роботи?
Це не зовсім басейн, це цілий водноспортивний комплекс. У ньому буде 4 басейни і, що важливо, будуть трибуни. Це дасть змогу проводити змагання, що зробить комплекс серцем спортивного життя краю. Що стосується виконання робіт. На сьогодні закінчується заливка стін та фундаменту. В травні повністю закінчать зовнішні бетонні роботи. Після цього завершать зведення дренажу та впорядкування території. Вже виготовляються металоконструкції і до кінця літа вони будуть змонтовані, а до кінця року плануємо повністю закінчити усю будівельну частину проекту. Наступного року здійснюватимуть інженерні та оздоблювальні роботи і нічого не зможе завадити відкриттю водноспортивного комплексу до кінця 2020 року.
Ви залучаєте багато коштів з державного бюджету для Коломиї. Чи моніторите, як вони освоюються тут, на місці, і як використовуються?
Я - депутат Верховної Ради України і використовую усі можливості для залучення коштів на Коломию та Коломийщину. Суми говорять самі за себе. Однак, як ці кошти освоюються, як відбуваються роботи, як експлуатуються ті чи інші об’єкти – це питання до місцевої влади, до місцевих депутатів, до громадських активістів зрештою. Кожен має займатися своєю роботою.
Про залучення інвесторів та створення нових робочих місць говорять усі. Чи важко переконати інвестора почати працювати в Україні та в нашому регіоні, зокрема?
Я згідний, що нам потрібно створювати робочі місця. Коломия зараз хвалиться, наприклад, підприємством "Леоні". Однак за цим успішним проектом стоїть величезна праця. Інвестор знає, як будувати, має кошти, але щодня стикається з масою проблем. Запитайте місцеву владу, як кожного дня до мене телефонували: "Андрію Володимировичу, допоможіть: "Прикарпаттяобленерго" не підключає, пожежники не дають ліцензію, санепідемстанція не дає дозвіл…". Звичайно, що як народний депутат, я не маю цим займатися. Однак я знав одне: якщо ми всі разом не долучимося, якщо не створимо умови для інвестора - не буде створено робочі місця, а це, в перспективі, 7 тисяч робочих місць. У нас є інший інвестор. Він вклав 8 мільйонів євро і не може зараз рухатись, не може будувати завод, тому що на його території є рампа "Укрзалізниці", яку за законом неможливо списати, і на 2 роки зупинився цей інвестиційний проект. Наступний крок – коломийський "Сільмаш". Я привів своїх товаришів, які виготовляють меблі. Вони працюють у Прибалтиці, співпрацюють із всесвітньо відомою "Ікеєю". Коли почалися розмови про виробництво тут, нам сказали, що потрібно 2000 працівників, з них 1000 - швачок. Ми, на жаль, не можемо забезпечити таку кількість людей. Зараз ведемо перемовини з ще одним інвестором. В Україні немає власного патронного заводу, ми, воююча країна, не маємо власного виробництва і закуповуємо ці боєприпаси за кордоном. Маю надію, що перемовини завершаться успішно і наші плани завести до Коломиї ще одного інвестора реалізуються.
Повну версію інтерв’ю дивіться на сайт НТК