Додому Авторські колонки А чи насправді Коломия – це Європа?

А чи насправді Коломия – це Європа?

0
Поділитися
Під час революційних подій в Україні студентство, громада Коломиї в один голос кричали гасло «Коломия – це Європа». Особисто підтримував його і скандував з усіма, адже щиро вірив, що це так, щиро хотів бути в Європі. Але хотів бути в Європі не подорожуючи, не на заробітках, а щоб Європа справді прийшла в Коломию.
Проте, вже сьогодні, після всіх тих подій, після перемоги ідеалів, за які гинула Небесна сотня, після змін, які повинні були відбутися в державі, в свідомості кожного з нас – з жахом дивлюся довкола.

То чи справді ті «європейці», які в один голос заявляли, що Коломия – це Європа, справді розуміють, що таке ця Європа і справді хочуть стати частиною цієї спільноти? На ділі виявилося, що ні. Що ж таке Європа, що ж таке європейські цінності? Європа – це не тільки доходи як в Німеччині, Польщі, Італії. Європа – це не тільки технічний прогрес, дешеві, порівняно з українськими цінами, автомобілі. Європа – це перш за все культура, моральні цінності. Ми не зможемо інтегруватися, стати частиною Європи, допоки житимемо за тими принципами, в тих умовах, в яких ми живемо, створивши їх самі собі.

А чи багато з тих, хто кричав «Коломия – це Європа», прибирає за своєю собакою в парку, чи багато з них викидають сміття в урну, а не де доведеться, а чи багато з них не палять на автобусних зупинках, не забиваючи своїм димом здорові легені маленьких дітей? Відповідь очевидна.

Don Yapon

Ви згадайте корупційні скандали довкола мера та його заступників, інших посадовців. В Європі такий посадовець, на якого кинуто тінь підозри, подасть у відставку. В Коломиї, не зважаючи на протести під стінами ратуші (обґрунтовані протести), всі залишаються на своїх місцях, тихо посміюючись з протестувальників.

Ми живемо в суспільстві, де піца потрапляє в наш будинок швидше, ніж швидка допомога чи міліція. В Європі ж не завжди встигнеш викликати допомогу, як вона вже є. Ми розкидаємо сміття на вулицях нашого міста, плюємо на землю, не соромимося нахабно висякатися посеред міста, в той же час носимо патріотичні синьо-жовті стрічки на одязі, прапорці. То невже важко зрозуміти, що недопалок, викинутий в урну, набагато патріотичніший за прапорець в авто чи стрічку на одязі? А виходить так… важко.

Наше місто потонуло в смітті, болоті… в брехні… Куди не глянь, гори сміття – парк перетворився з місця культурного відпочинку на одне велике сміттєзвалище. Куди не глянь – не дороги, а руїни, хоча місто виділяє шалені гроші на ремонт одних і тих самих доріг, правда їх легенько закидають камінням, додадуть трошки смоли, потопчуть ногами – і все, Коломия – це Європа. Куди не глянь – одна брехня. Нас обманюють, а ми сліпо віримо, виділяють землю як забажають, відмивають гроші на пам’ятниках, дорогах тощо, а вони й рік втриматися не можуть, згадайте тільки багатостраждальний пам’ятник Іванові Франку. Скажете – самі вибирали, не погоджуюся. Так, в кабінку для голосування ми заходили самі, а от за кого голосувати – вибрали за нас. На жаль, все вирішують шалені гроші, які витрачаються на рекламні кампанії, на замилювання очей і на подачу інформації так, як наші вуха хочуть почути. І ми вже голосуємо не розумом, а емоціями. Потім нами починають бездарно правити, думаючи, що вони ухопили Бога за пазуху, а ми мовчимо і лише час від часу обурюємося в соціальних мережах, що місто потихеньку розвалюється, що кожен рік ремонтують скульптури на Музеї Гуцульщини, а вони все зрадницьки падають на голови коломиян, кожен рік одні і ті ж дороги, фасади і т. д. А зробити раз, щоб надовго – не виходить… Так от, в Європі за таке відповідальних осіб вже давно посадили б до тюрми, громада вже давно змела б усю цю нечисть і сама очистилася б. А ми звикли, незважаючи на події Майдану, жити з думкою, що то ж влада, вони ж «обрані», тому ми повинні підкорятися.

Як кажуть, Путін, звісно…, але коли ми почнемо змінювати систему?

Хочемо бути Європою – потрібно, крім видумування патріотичних гасел, почати змінюватися самому: робити свою роботу добре, прибирати своє сміття, не руйнувати пам’ятки культури, шанувати майно громади, кінець кінцем – бути Людиною, а не тим монстром, в якого ми перетворилися. Тільки після зміни свого світогляду, свідомості, ми зможемо гордо сказати: «Коломия – це Європа».

Михайло ВОВК