Додому Новини Суспільство За духовними скарбами — до “Книжкової Хати”. ФОТО

За духовними скарбами — до “Книжкової Хати”. ФОТО

0
Поділитися

Книжковий ринок в Україні, як і будь-який інший ринок, – це непроста конструкція. Бо книжка є таким самим товаром, як і сантехніка чи комп’ютер. А ширвжиткові фразеологізми, що книга – духовна скарбниця, джерело знань і таке інше зовсім не гарантують легкого доступу до цієї скарбниці чи цього джерела. За радянської влади “духовна скарбниця” коштувала копійки й справді була доступною. Сьогодні купити вартісне й цікаве чтиво може дозволити собі не кожний обиватель середнього достатку. Однак, усупереч прогнозам скептиків, друковане слово виходить великими тиражами, а електронні носії інформації майже не становлять йому конкуренції.

Спрагу коломиян за гарною книжкою вгамовує усім відомий магазин на стометрівці “Книжкова хата”. І хоч у нашому місті це не єдина книгарня, але за своєю тематикою – єдина. Бо лише тут продається переважно художня література.

Don Yapon

Книжкова хата10

“Книжкову хату” можна вважати сімейним бізнесом родини Максимівих. Розмовляємо з Іваном Максимівим:

“Ще в колишні часи роботи на “Сільмаші” мені доводилося частенько їздити по Союзу. У кожному незнайомому місті чи містечку я не міг оминути книгарні, звідки завжди додому привозив якусь цікавинку. Так поповнювалася моя бібліотека. З виходом на пенсію на сімейній раді ми вирішили спробувати себе в книжковій торгівлі. (Саме на той час моя дружина покинула педагогічну працю).

Орендували кімнатку в Будинку торгівлі. Закупили літературу, яка користувалася попитом. Торгівля пішла успішно. Але недовго, бо власник Будинку торгівлі нас, можна сказати, виставив за двері. Тоді вдалося орендувати кімнатку нагорі, де теперішній “Водолій”.

Ми активно вивчали маркетинг, вели книгу записів з побажаннями покупців, аналізували сфери їхніх уподобань. Навели контакти з видавництвами, складали з ними різні угоди про співпрацю. Тут існує багато нюансів – умови закупівлі книжок, передоплат, післяоплат, оптові умови і всіляка всячина, не хочу вас утомлювати…”

Нині підприємці Максиміви реалізують книжки у власному приміщенні. Придбали його на аукціоні за чималеньку суму. “Пішли на ризик, однак він себе наразі виправдовує”, – запевняє пан Іван.

Книжкова хата2

Книжкова хата8

У “Книжковій хаті” – понад 20 тисяч одиниць книжкової продукції. За останній рік зросла кількість книг, надрукованих в Україні, відповідно, десь удвічі зменшилась кількість книг, завезених з Росії й вони подорожчали.

Але було б безглуздям, вважає чоловік, зовсім перекрити канали для книг з Росії. Особливо з огляду на те, що Росія швидше від України реагує на світові новинки. Крім того, чимало технічної та різної вузькоспеціалізованої літератури дотепер нема українською мовою. Якщо держава так переймається поширенням української мови, то нехай би підготувала достатню кількість перекладачів і видавців. А загалом працювати стало важче, навіть суто фізично.

Займаються книжковим бізнесом утрьох – чоловік, дружина та син. Найняти когось на роботу – річ занадто витратна. Так, на одного найманого працівника треба потратити до п’яти тисяч гривень щомісячно: податки на півтора тисячі, плюс виплачувати зарплату не менше 3.200 гривень.

Книжкова хата5Книжкова хата11

Книжкова хата12

“Щодо попиту, то за останні роки він різко зріс на сучасних українських письменників, – стверджує пан Іван. – Добре розповсюджуються нові зарубіжні бестселери як українською, так і російською мовами, і то не зважаючи на перманентне зростання цін на книжки. Молодь активно читає. Тепер у молодіжному культурному середовищі соромно не знати, наприклад, француза Бегбедера чи українських письменників Прохаська, Дереша, Жадана”.

Займаються Максиміви й доброчинністю: дарують книжки дитячій лікарні, передають нашим воякам на фронт через священика Михайла Дзюбу, проводять конкурси й вікторини з книжковими призами.

Книжкова хата4

Книжкова хата7

А ще пан Іван зізнався, що сімейний бізнес іде на розширення. Син купив приміщення у центрі міста біля нового фонтана. Отож незабаром “Книжкова хата” матиме посестру. Ім’я для неї ще не придумали.

Андрій МАЛАЩУК

Фото: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК

Читайте також: У Коломиї працює “Фабрика бородатих друзів”, де зі шкіри виготовляють портмоне, альбоми та браслети