ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Великдень по-польськи, або традиції етнічних меншин в Коломиї

Найбільшою етнічною меншиною, яка проживає у нашому місті, є представники польської національності. Чистокровних поляків у Коломиї мало, здебільшого це змішаний польський сегмент з українським або ж навпаки. У місті існують два осередки, з яких більший називається "Польське культурне товариство імені Адама Міцкевича". Нещодавно наші сусіди святкували Великдень. Ми вирішили розпитати заступника голови товариства Володимира Гулая про святкували Пасхи та діяльності спільноти. – Яким було святкування Великодня польської громади в Коломиї? – Оскільки ми християни західного обряду, Великдень розпочинаємо святкувати з Пасхального Тридення, яке починається з Великого четверга. У цей день ми йдемо на службу Божу. Після Великого Четверга настає Великодня п’ятниця, під час якої ми також ідемо на службу до костелу. Але саме в цей день перестають дзвонити дзвони. Також відбувається адорація Христа, що означає молитву та поклоніння прихожан. Після літургії вважається, що Ісус Христос у гробі. Наступний день – Велика субота, коли Ісус Христос воскрес. Біля костелу запалюють вогонь та ідуть на службу. А в неділю святкують Великдень. До костелу приносять великодні кошики, вміст яких не дуже відрізняється від українських. – Чи існує різниця між тим, як святкують поляки та українці? – Я ніколи не був на українській службі до кінця, але думаю, що різниці великої немає. Одне тільки знаю, що у православних існує нічна служба з суботи на неділю. Ми такого не маємо. – Скільки людей входить у товариство і хто може стати його членом? – Наразі близько 80-ти. Членом може стати будь-хто, незалежно від наявності польського коріння. Достатньо того, щоб вона цікавилася польською культурою. Чесно кажучи, товариство зменшується. Старше покоління вимирає, а молодь не завжди активна. Усе залежить від того, чи навчили батьки. При костелі діє суботня школа, в якій викладають польську мову та організовують різні святкування, наприклад таких свят, як День Незалежності чи День Конституції. Існують також так звані «оплаткові зустрічі» перед Різдвом, на яких люди бажають один одному добра та накривають солодкий стіл. – Чи організовуєте події, акції всередині громади? – Плануємо провести нашу традиційну акцію, яка відбувається в кінці липня – на початку серпня. Ми співпрацюємо з польською організацією з Вроцлава, вони організовують приїзд волонтерів на римо-католицький цвинтар. Ми всі знаємо, що до 1918 року містом керувала влада Австро-Угорщини. На цвинтарі є багато німецьких могил, які з часів незалежності України перебували в поганому стані. Тому волонтери допомагають підтримувати в належному стані цвинтар, відновлюючи написи або ставлячи на місце повалені могили. Ми їм також допомагаємо. Акція триває впродовж 12 днів. Але хотів би відзначити те, що останніми роками місцева комунальна служба дуже багато робить для підтримки цвинтаря в належному стані, і за це їм щира подяка. – Чи існує напруга в польсько-українських відносинах? – На мою думку, це залежить від людини. Слід пам’ятати, що, наприклад, під час правління другої Речі Посполитої забороняли викладати українську мову. А перед подіями на Волині на ту територію висилали військових у відставці, даруючи їм землю. Українцям ораної землі бракувало. Я вважаю, що на все є своя причина. Тому українці могли мати жаль та гнів. Але те, що сталося потім, особливо на теренах Волині, є чорною сторінкою у відносинах між українцями і поляками. На мою думку, обом народам треба попросити пробачення один перед одним і вибачити один одному, але пам’ятати про ті події. І тут своє слово повинні сказати історики і Польщі, і України. – Що ви хотіли би покращити або змінити для життя громади в Коломиї? – Мені здається, що парафіяни нашого костелу є повноцінними громадянами міста, а змінювати життя у місті можна єдиним способом, існуючим у демократичному суспільстві – виборами гідних представників до міської ради та міського голови, а також повноцінним контролем за їх працею. Хочемо нагадати міській владі про стан будинку колишнього товариства "Сокіл". У нашого товариства є реальні пропозиції для вирішення цього питання. – Як ви спілкуєтесь між собою та допомагаєте один одному? – Зустрічаємося щонеділі біля костелу після закінчення служби Божої, спілкуємося, допомагаємо один одному, особливо людям похилого віку. Допомога може мати різний характер.   АВТОР: Соломія МАРДАРОВИЧ