У Національному музеї урочисто відкрито виставку "Текстиль як зброя", на якій представлено роботи львівських художниць-дисиденток, майстрів художнього текстилю, учасниць національного Руху опору, членів Української Гельсинської спілки Наталки Паук, Лесі Крип’якевич та Стефанії Шабатури. Про це інформує прес-служба музею. Дана виставка присвячена 99-ій річниці від дня проголошення Західно-Української Народної Республіки. Ця подія об’єднала трьох репресованих художниць - Наталію Паук, Стефанію Шабатуру і Олександру Крип’якевич. Пам’ятаючи дитинство, проведене на засланні (батько Н. Паук, як провідник УПА, був закатований НКВД; батько О. Крип’якевич  засланий до Сибіру за священиче служіння, С. Шабатура з родини церковних будівничих, в якій плекали патріотичну ідею), подруги зі студентських років жили за правилами конспірації. Творча праця була єдиною зброєю, якою вони могли боротися. На гобеленах Стефанії Шабатури гордо підносили голови провідники  українського духу – Олекса Довбуш зі своїми опришками, Леся Українка, міфічна Касандра з пророцтвом занепаду Трої, що прочитувалося як свідчення краху радянського союзу. Молода художниця мистецькими засобами чинила сміливі політичні акти, які спровокували арешт Стефанії Шабатури та жорстоке покарання – заслання до жіночого концтабору в Мордовській АРСР. Водночас зазнали переслідувань її дві найближчі подруги-мисткині Наталія Паук та Олександра Крип’якевич. Оселя  пані Лесі та її чоловіка Романа, сина українського історика Івана Крип’якевича, у той час була таємним місцем зібрань та самвидаву антирадянської літератури. Сьогодні на огляд перед коломийською громадськістю виставлено гобелени, в які автори внесли сакральні символи, знаки часу, притаманні нації і її майбутньому. У них відображено життя трьох львівських подруг – жертв злочинного режиму, мисткинь і суспільно-громадських діячок, життя справжньої української еліти, сповнене віри у відродження та розквіт держави України.