Після святкування Цвітної неділі з її розвагами та обрядами, що мали принести людям здоров'я й достаток, наставав Страсний тиждень.
Останній тиждень перед Великоднем, як і всі його дні, називають Страсним або Великим, бо, за церковним вченням, впродовж саме цього тижня відбувалися страсті Христові.
Страсний понеділок
За традицією український і закарпатський люд у Страсний понеділок прибирав свою оселю — фарбував, мив, чистив.
У понеділок, особливо для жінок, день починався рано. Ще до сходу сонця мати будила дочок, і вони, вмившись, починали порядкувати, змащувати жовтою глиною долівку на призьбі, потім мили ладу (скриня на одяг), лавиці, стіл, двері, чистили вікна тощо. Після обіду йшли на город, аби до живного четверга посіяти все насіння.
Страсний вівторок
У вівторок жінки золили, прали, прасували білизну. Якщо була гарна погода, виносили на двір все: постіль, покривала та інший текстиль. також у вівторок готували до свята святковий одяг. Чоловіки тим часом оглядали поля й заготовляли дрова для випікання пасок.
Чиста середа
Середа була днем своєрідного завершення найважливіших робіт: у середу під вечір слід було упоратися з городом, навести лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері починали причиняти тісто для пасок, дівчата вибирали яйця для писанок, готували віск, кіцку (писало), природні барвники. Хлопці ж прибирали подвір'я, складали дрова, звільняли двір від всякого мотлоху тощо.
Найважливіші дні Страсного тижня починаються від четверга. До цього дня все подвір'я і хата, господарські прибудови, хліви, кошари повинні бути приведені до ладу. У світлицях вивішують святкові рушники, килими, а в давнину розмальовували піч і стіни.
Чистий четвер — день весняного очищення. До сходу сонця все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. Згідно Святого Письма, у цей день Ісус Христос терпів великі муки. З терновим вінцем на голові і важким хрестом на плечах Він піднімався на Голгофу, де Його мали розіп'яти.
Увечері того дня у церквах читають “страсті” — 12 уривків з Євангелій, у яких розповідається про муки і терпіння Сина Божого. Люди при цьому тримають запалену свічку, яку після відправи запаленою несуть додому. Страсну свічку запалювали при важких хворобах, стихійних лихах і тоді, коли помирала людина. Пасічники йшли з нею до вуликів. Побутував і такий звичай: принісши додому страсну свічку, вся сім'я сідала вечеряти. Робили це мовчки, подумки розмірковуючи про страждання Ісуса Христа. Їли сім пісних страв. Неодмінно поминали у молитвах померлих.
Того дня, за повір'ями, до схід-сонця ворон виносить з гнізда своїх дітей до річки купатися. Той, хто раніше скупається від воронят, протягом року не хворітиме. Особливо в таке вірили люди старшого віку. Обов'язково купали дітей, мов тих “воронят”.
За Чистим четвергом приходить Велика (Страсна) п'ятниця — день смерті Ісуса Христа. У церквах виносять плащаницю для поклоніння вірним. Замовкають аж до Великодня церковні дзвони. Кажуть, що у цей день з туги перестають співати пташки.
На Страсну п'ятницю господині починають пекти паски. Кожна з них знала, що випікання паски — своєрідне священодійство, під час якого людина духовно і морально очищається. До роботи слід приступати без злих помислів, у святковому вбранні.
Майстри домальовували останні писанки. Хоча, за традицією, писанкарством перестають займатися у Чистий четвер.
Завершується Білий тиждень (ще одна назва Страсного тижня) Страсною суботою, Великодньою (Передвеликодньою) суботою, коли роблять крашанки і лаштують великодні кошики. У цей день починають їх святити. Та, кажуть, найсмачніша паска, освячена саме на Великдень.