ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Що коломиянам радить прочитати журналістка Іванна Шкромида. Проект про книжкові новинки

Разом із книгарнею "Книжкова хата" Дзеркало  запускає партнерський проект під назвою  "Книга для тебе", де двічі на місяць на вас чекатиме матеріал про новий твір, будь-то класика художньої літератури Чарльза Діккенса, чи нове творіння Фредеріка Беґбедера. А можливо, це буде книга когось із сучасних українських авторів, яка щойно побачила світ. Щоразу нові герої з різноманітними життєвими шляхами, яких  об'єднує одна  велика любов до книг. Ще однією родзинкою проекту є можливість не лише розвивати в собі цю любов, а й виграти книгу, про яку йтиметься  в конкретному матеріалі. Отож, представляємо вам першу нашу героїню - поетесу, журналістку, співзасновницю фестивалю "Трикутник", авторку проекту літературних подкастів "Акустика тіней", коломиянку  Іванну Шкромиду. Розкажи про свою любов до книг. Яким книжкам віддаєш перевагу? Інколи мені здається, що мистецтво — це єдине, що має сенс. Час від часу повторюю собі цю фразу, особливо коли беру до рук справді вартісну книгу. Тут я маю на увазі ті літературні твори, які щось змінюють у тобі; твори, які живуть “над” тобою і десятиліттями стирають будь-які географічні чи суспільні кордони. Пригадую, як кілька років тому після прочитання книжки “Захист Лужина” Набокова, я місяць не могла оговтатися. Історія про геніального шахіста, який ігнорував будь-які закони суспільства і жив у своєму світі, була на той час мені максимально близькою. Ще на мене дуже вплинув Джером Селінджер. Його оповідання — лаконічні, гострі, абсурдні — теж показали мені інший бік світу, мого власного світу. Зараз я читаю переважно світову класику: Чарльза Буковскі, Ернеста Гемінгвея, Джорджа Орвелла. Розкажи, будь ласка, передісторію обраної книги. Книга “Квіти для Елджернона” Деніела Кіза була геть новаторською в американському літературному процесі ХХ століття. Ідея твору з’явилася в автора за кілька років до виходу роману (1966 рік). І спершу Кізі написав оповідання, а вже пізніше розширив його до роману. Письменник свого часу викладав англійську мову студентам з психічними розладами і в один момент задумався над питанням, що сталося б з людиною, якщо б її інтелект можна було збільшити штучним шляхом. Тобто уявіть: повоєнна Америка, переважна тогочасна література —  про втрачене покоління, безнадію, наслідки війни. А тут з’являється книга про чоловіка, відсталого в розвитку, якому завдяки інноваційним методам вдається стати набагато розумнішим. Неабиякий контраст.  Книга “Квіти для Елджернона” вмить стала популярною, про неї всі говорили, її внесли до списку літератури, яку вивчали в навчальних закладах. Але раптом вчителі збунтувалися проти цього роману, точніше проти тематики, яка в ньому піднімається — і врешті книгу було вилучено не тільки зі шкільної програми, але й з бібліотек та книгарень. Проте за цей роман Кізі отримав престижну премію Г’юго. І в принципі “Квіти для Елджернона” максимально успішно пройшла випробування часом. Про саму книгу... Сюжет, основні думки, свого роду інтрига, про твоє бачення та що люди знайдуть тут...  Це книга-щоденник. Свою історію тут розповідає Чарлі Гордон — 32-річний чоловік, який значно виділявся в тогочасному суспільстві, бо не був повноцінно психічно розвиненим. Проте він намагався вести активне життя: працював у пекарні, навчався, намагався спілкуватися з людьми, які його оточували. Саме цей момент комунікації Чарлі зі світом і людьми, як на мене, є особливо важливим у цій книзі. Паралельно в американській медицині відбувається прорив: експериментуючи на мишах, фахівці знаходять метод створення штучного розуму, так би мовити. Одна з мишей — Елджернон — проявила після операції хороші інтелектуальні здібності, і після цього лікарі вирішують провести такий експеримент над людиною. Щасливчиком стає Чарлі. Операція проходить успішно, тільки-от після цього все змінюється… “Квіти для Елджернона” — це роман про людяність, толерантність та розуміння одне одного. Хоча за жанром це науково-фантастична драма, елемент фантастики тут відходить на другий план, а на першому — емоційність. Ця книга якраз-таки здатна змінити нас. Тут ви знайдете чимало думок, які ще довго ходитимуть за вами. Тут ви побачите віддзеркалене суспільство з усіма його недосконалостями. Тут ви врешті проживете — від першої до останньої сторінки. Розіграш цієї книжки відбудеться на нашій сторінці у Facebook. Для тих, хто прагне сьогодні збагатити свою домашню бібліотеку цікавими книгами, заходьте в книгарню “Книжкова хата”, що на вул. Чорновола 51, та навпроти фонтану “Водограй любові”. Автор: Віталій Бирчак Фото: Андрій Каня