Сьогодні Україна відзначає 27-му річницю Незалежності. Разом із нашою державою ростуть і розвиваються українці, які також народилися 1991 року. Як і Україна, вони робили свої перші кроки, навчалися, помилялися, здобували життєвий досвід. І, досягнувши теперішнього віку, вже обрали свій шлях, визначилися з планами і цілями на майбутнє. Напевно, однолітки Незалежності України найоб’єктивніше можуть оцінити ситуацію у країні і провести паралелі між власним розвитком та розвитком держави. Адже найкращий тандем – тоді, коли держава і громадянин мають схожі пріоритети і цінності. Отож, познайомтеся з ровесниками України: тут і педагоги, і спортсмени, і лікарі, які розповідають про себе і про свою Батьківщину.   Надія Красілич 19.02.1991 р. Викладач математики Коломийського педагогічного коледжу. "Так дано мені в житті, що я є ровесниця з Україною, і ми ніби ростемо разом. Час від часу я аналізую, як розвивається моє особисте світосприйняття і моя країна в цілому. Приємно, що інші держави вже сприймають нас, як самостійну країну, що наші традиції знають і шанують в різних куточках світу, а ми можемо вільно відвідувати європейські держави. Позитивно те, що в наших містах з’являються комфортно облаштовані житлові зони, сучасні будівлі, подекуди значно покращується стан доріг – звичайно, це додає оптимізму. На жаль, є також "інша сторона медалі". Прикро, що триває війна, і ми всі до цього звикаємо. Я не є експертом у військовій справі, але, як звичайна людина, не можу зрозуміти позицію наших лідерів в цьому питанні. Невимовно жаль, що впродовж років гинуть мужні українці. Боляче щоразу чути про виїзд за кордон чоловіків, а то й цілих сімей. Сумно бачити, що робиться з українськими Карпатами… 27 років мені і моїй країні… Думаю про своє майбутнє тут, на Батьківщині, і таке враження, що перспективна картина віддаляється, як лінія горизонту. Прикро, що в Україні рівень життя нижчий, ніж в будь-якій європейській країні. А маємо прекрасні умови для розвитку і процвітання! Тому замість вітальних слів хочеться сьогодні нагадати собі і всім настанову від Блаженнішого Любомира Гузара: "Працюйте і моліться!". Хай кожен з нас добросовісно виконує свою роботу від найменш помітних посад до високих чиновників. А коли виникне спокуса до нарікання, краще попросімо Всевишнього, щоб торкнувся до сердець тих, хто несе найбільшу відповідальність за розвиток України". Михайло Малкович 16.09.1991 р. Анестезіолог в Коломийській дитячій лікарні Михайло родом із села Середній Березів, що на Косівщині. Закінчив Івано-Франківський національний медичний університет. Останні два роки працює дитячим анестезіологом у Коломиї. "Для мене життя України розділено на дві частини: перша – до Революції Гідності, а друга – після. До 2014 року Україна була під великим впливом Росії. Потім свідомість українців суттєво змінилася. Є реформи, і це відчувається. Стверджую, як медик, що медична реформа приносить свої позитивні зміни. Щодо свого покоління, то можу сказати, що ми є патріотами України. Потрібно працювати. Адже зрозуміло, що "Рим не за один день збудували."    Андрій Маланка 29.11.1991 р. Водій міжнародних рейсів Андрій - коломиянин, навчався у Чернівецькому національному університеті імені Ю. Федьковича на економічному факультеті. Понад два роки працює водієм. "Позитивним є те, що ми зараз можемо відвідувати інші країни без жодних проблем. Цивілізація до нас йде дуже повільно, але водночас дуже впевнено. З відвіданих мною країн найбільше сподобалась Словенія. Вона хоч і маленька, зате розвивається швидкими темпами. Я бажаю Україні позбутися нехороших людей, які пригнічують її задля інтересів. І нехай українці будують щось тут, треба любити свою країну." Галина Юрчук 17.06.1991 р. Лікар-педіатр у Коломийській дитячій лікарні Галина народилась на Косівщині. Закінчила Івано-Франківський національний медичний університет. "Звичайно, що я не пам'ятаю, якою була Україна у перші роки мого життя. Але з шкільних років пам'ятаю і можу порівняти. Бачу, що держава розвивається. Хоча є свої плюси і мінуси. Позитивною є медична реформа, ми виходимо на європейський рівень. Я працювала два місяці у лікарні в Чорногорії, і хочу відмітити, що там медицина не на кращому рівні. Українцям бажаю терпіння, щастя, надії, доброботу і миру. Пам'ятайте, що потрібно починати з себе і не варто шукати кращої долі на чужій землі." Тарас Сивка 30.09.1991 р. Футболіст ФК «Покуття» (Коломия) Тарас народився і живе у Чернівцях. Навчався у Чернівецькому національному університеті імені Ю. Федьковича. "Потрібно давати дорогу молодим. Нашій владі варто більше піклуватися про молодь. Бажаю, щоб в Україні припинилась війна, щоб настав мир. І щоб українці поверталися додому і не виїжджали за кордон."   Микола Сікач 21.09.1991 р. Торговий представник, футболіст ФК "Покуття" (Коломия) Микола із Надвірнянщини. Здобув спеціальність "фінанси та кредит" у Тернопільському національному економічному університеті. Відіграв уже три сезони у ФК "Покуття", чим дуже задоволений і дякує керівництву за професійний підхід. "Бажаю Україні позбутися корупції, а також бажаю розвитку у всіх напрямках. Щоб люди хотіли тут жити і планувати своє майбутнє, а не тільки за кордоном. Адже статистика доволі сумна на даний час. Хочеться, щоб всі були задоволені рівнем життя, щоб все було тільки найкраще і країна процвітала". АВТОР: Інна ЯКУБ’ЯК ФОТО: Андрій КАНЯ