Народний депутат Юрій Тимошенко переконує, що, попри фракційну дисципліну, він – один з небагатьох, хто у Верховній Раді всіляко намагається дбати насамперед за інтереси громади Коломийщини та Городенківщини. Говоримо з паном Юрієм про шлях в політику, коломийську місцеву владу, політичні репресії та чому Закарпаття складає небезпеку цілісності України. –       Будучи людиною активною в громадському житті, що спонукало Вас спробувати себе в політиці? Насамперед скажу, що в політиці я не відтоді, як мене обрали депутатом, а ще з червня 1989 року. Саме тоді я став членом Української Гельсінської Спілки, навіть не «Народного руху України за перебудову», а саме спілки. І вже тоді розпочалася моя активна діяльність, причому це була діяльність завжди на вістрі боротьби. У той час у Коломийському осередку УГС нас було 28 осіб, і лише десь троє таких молодих, як я на той час. Решта з керівником політв’язні і колишні вояки УПА. Попри всі перешкоди тогочасної системи, нам вдавалося проводити віча і агітувати людей за вихід з Радянського Союзу. [pull_quote_right]Ще коли балотувався до Верховної Ради, то відразу казав виборцям, що я лише простий вояка, але навчуся робити те, що входить в обов’язки нардепа.[/pull_quote_right] –       Будьмо максимально відвертими, на початку депутатства Вам часто закидали, що Ви не управлінець-адміністратор, непрофесійний політик і, мовляв, відсутність досвіду управління буде лише заважати. Як на Вашу думку, чи зуміли Ви подолати цей штамп? Я не «технарь», я радше ідеолог за природою. Колись вороги жартома називали мене «коломийським Геббельсом». Ще коли балотувався до Верховної Ради, то відразу казав виборцям, що я лише простий вояка, але навчуся робити те, що входить в обов’язки нардепа. Також я намагаюся максимально співпрацювати з фахівцями. І так само закликав людей: «Давайте будемо однією командою, подавайте свої ідеї, будемо розглядати». Я завжди з радістю буду лобіювати інтереси громад. Свого часу цю ситуацію дуже добре зрозумів Любомир Глушков. Вдячний йому за ініціативу, люб’язну пропозицію поділитися досвідом та його бажання спільно працювати на благо коломийської громади. Все це разом з моєю можливістю відчиняти зараз «потрібні» двері дозволило досягнути досить непоганого результату по Коломийщині. –       Чи не відчуваєте себе більш потрібним на Сході, аніж у ВР? Ні. Зараз я – капрал поліції, це фактично молодший сержант. Я пересічний солдат, який нічого не вирішує. Тобто, на фронті мене може замінити будь-хто з вояків. Окрім того, мої побратими казали: «Тут є кому за тебе постояти, ти краще там постій за нас і за всю Україну». А от у ВР мене рівноцінно замінити складніше, хоча я погоджуюсь, що є багато достойних претендентів. Але не кожен з них буде коломиянином і не кожного буде боліти за Коломийщину та Городенківщину. –       Як порівняно нове обличчя в Раді, чи відчуваєте в собі потенціал змінити саму систему, про що часто наголошуєте у своїх виступах? Знаєте, нещодавно найбільше мене вразив перегляд телесеріалу «Слуга народу». Мені просто стало страшно, скільки там дійсно є тієї правди, якої інші не знають. І думають, що то жарт. Доки не прийде такий «слуга народу», якому вистачить волі переламати цю систему – добра не буде. І зруйнувати цю систему зможе лише людина з-за її меж. На жаль, поки що такої людини немає. Натомість у державі почалися такі політичні репресії, яких навіть за часів Януковича не було, політв’язнів значно побільшало. Причому всі вони з нашого боку – майданівці, волонтери, фронтовики. Порошенко, мабуть, забув, що прийшов до влади на крові Майдану, а попередня влада тим часом бере реванш. –       На сайті ВР станом на грудень 2015 Ви числитесь у списку депутатів, що отримують виплати на житло у Києві. Чи вистачає Вам цього на більш-менш прийнятні умови прожиття? Цих грошей якраз вистачало на проплату готельного номера, в якому прожив рік. Однак складнощі виникали з відсутністю можливості приготувати їжу, постійне харчування «в сухом’ятку» – не на користь. Торік депутатам дозволили в межах вартості готельного номера орендувати житло, і от другий місяць я мешкаю на квартирі. Тепер у мене є кухня, то можна сказати, що умови проживання покращились. –       Як Ви ставитесь до розмов про можливу відставку міністра МВС Арсена Авакова, який, до речі, вручив Вам відзнаку? Справа в тому, що нагороду я отримав не від Авакова, я отримав державну нагороду. Але позаяк це нагороди воякам Національної Гвардії, тому, відповідно, і вручав їх міністр Аваков. Щодо відставки Авакова, мені складно відповісти, ситуація неоднозначна. Його звинувачує багато людей і багато в чому. Однак тут присутній ще фактор приписування йому того, в чому він абсолютно не винен. Окрім того, Аваков провів реформу поліції, також я ніколи не забуду, що він з перших днів був на Майдані, брав безпосередню участь у першій сутичці 25 листопада 2013 року. [pull_quote_left]Ми з Барною були в одному Антикорупційному комітеті. На жаль, коли він так повівся з Яценюком, я розчарувався. Тепер ми з ним просто чемно вітаємося.[/pull_quote_left] –       Як гадаєте, яким повинен бути публічний політик і його політична зрілість, аби уникнути ситуації під умовною назвою «Барна проти Яценюка»? Тим паче що нещодавно Барну таки виключили з БПП. Ви знаєте, до цього моменту він був мені другом. Ми з Барною були в одному Антикорупційному комітеті. На жаль, коли він так повівся з Яценюком, я розчарувався. Тепер ми з ним просто чемно вітаємося. Знаю, що однопартійці теж засуджують його вчинок, результатом чого і стало його виключення. –       В одному з виступів у ВР ви якось назвали А. Яценюка особистим ворогом Путіна номер один... І я з кожним днем все більше і більше в цьому переконуюсь. Познайомившись з Яценюком ближче, я зрозумів, що це людина дійсно непересічного розуму. Я бачив, яким активним і ефективним він був на Майдані. Що ж змінилося в Яценюкові зараз? Тільки те, що він отримав важелі впливу і реалізовує бачення реформ, про які говорив ще багато років тому? Яценюк і Яресько – це сильні лідери, яких визнає і до яких дослухається весь цивілізований світ, а тому це перші вороги Путіна. І саме зараз момент істини: чи ми вирвемося назавжди з лабетів «старшого брата» і прийдемо в Європу, чи дозволимо себе задурити всяким лжепророкам, які працюють на знищення Яценюка за гроші Путіна. –       Болюче питання доріг на Прикарпатті. Найвідоміші дороги Отинії і Заболотова не в межах Вашого округу, але все ж що з цим робити, адже на Коломийщині й Городенківщині ситуація не краща? У Вашій передвиборчій програмі йдеться: «ініціація та підтримка на законодавчому рівні всіх можливих проектів побудови нових та ремонту і реконструкції існуючих доріг». [pull_quote_left]Прикро, що 3,5 млн. грн. на ремонт продовження дороги Коломия – Городенка так і не було освоєно[/pull_quote_left] Ви знаєте, нещодавно Любомир Глушков і я обговорювали дороги: як з Обертина їхати до Коломиї через Велику Кам’янку, Мишин – Спас, Сопів – Печеніжин тощо. Насправді, ми в курсі всього. Я дуже радий, що минулого року, крім дороги Коломия – Гвіздець, мені вдалося сприяти виділенню коштів на дорогу Семаківці – Чернелиця в Городенківському районі. Коли я перед виборами зустрічався з сільськими мешканцями, люди казали, що ми в принципі нормально живемо, нам би дорогу зробити. Так і сталося, що той найгірший відрізок ми полагодили. Також тішуся, що вул. Миколайчука в Коломиї теж відремонтована, до прикладу. Але прикро, що 3,5 млн. грн. на ремонт продовження дороги Коломия – Городенка так і не було освоєно. Я лише «вибиваю» кошти, не встигаю простежити за їх використанням, це має робити місцева влада. –       Нещодавно в Коломиї жваво обговорювали виділення землі біля «Писанки» під будівництво готелю, багатьом не сподобалася така ідея. Якої Ви про це думки? Моя позиція в принципі відома. Я чітко став на бік громади. І я писав кілька тижнів назад звернення до усіх депутатів з проханням не ухвалювати це рішення, нагадував, що їхнє депутатство не вічне, а потім їм жити в Коломиї і дивитися людям в очі. І я був дуже здивований побачити серед тих, хто голосував за це скандальне рішення, депутатів, яких поважав і був про них досить хорошої думки. Крім того, коли я побачив у списку депутатів Коломийської ради нового скликання деяких людей, я теж був дуже здивований. В який спосіб ці люди змогли прийти до влади в Коломиї? Їх же хтось вибрав, ці вибори ж не були сфальсифіковані. –       Не можу не згадати Вашу передвиборчу програму, де на хвилі популярності екологічної політики вказано і про збереження екології регіону, і побудова сміттєпереробного заводу. То чи є натепер якісь зрушення в цьому напрямку? Є добре всім відома фірма AVE, з керівником якої я зустрічався. Ми обговорювали перспективу побудови сміттєпереробного заводу на Коломийщині, декларував максимальну підтримку зі свого боку; також телефонував до Ігоря Богдановича Слюзара, намагався всіляко їх «сконтактувати» і просив теж максимально підтримати. Схожа екологічна ініціатива зараз визріває і в Городенківському районі. Зі свого боку я зроблю все можливе, щоб підтримати громади в їхніх прагненнях. Також у моїх планах розробка законопроекту, який буде спрямований на захист водних ресурсів, а також закладе певні основи для створення державної водоохоронної інституції нового зразка. –       Буквально днями на засіданні Комітету протидії та запобіганню корупції Ви заявили начебто Закарпаття – розсадник сепаратизму. Що саме Ви мали на увазі? Тут насправді потрібно звернутися до історії. Так, Закарпатська область історично була розсадником тліючого сепаратизму, надто активними там були течії москвофілів та мадяронів. І зараз, як ніколи, там активізувалися так звані карпатські русини, які прагнуть визнання їх окремою нацією зі своєю мовою. Також зараз у межах сучасної України тільки на Закарпатті ви можете побачити машину з триколором чи з георгієвською стрічкою. Однак не слід забувати, що є там і націоналісти-патріоти, тому для того, щоб знову ж таки роздмухувати вогонь сепаратизму, треба дискредитувати і знищити патріотичний рух. Що й було зроблено, можливо, навіть російськими спецслужбами, шляхом вчинення умисної провокації наших хлопців на Драгобраті. –       Як ставитесь до того, що журналісти йдуть у політику? Знаєте, чому вони йдуть? Вони йдуть, бо їм найлегше. У них «язик дуже добре підвішаний». От я, наприклад, вмію і не боюся зробити, а вони вміють розказати. В них цього треба повчитися. –       І на завершення. Всі знають, що у ВР Ви не одні як і з прізвищем, так і з ініціалами «Ю. В.». Можливо, пригадаєте якісь курйози, пов’язані з цим? Хіба що при розподіленні пошти нас іноді плутають. А взагалі я маю глибоку повагу до Юлії Володимирівни, як кожен джентльмен має до жінки. Але як до особистості… Є чимало незрозумілого і багато питань. Але я вірю, що час розставить все на свої місця. Уляна РОМАНЮК