70 років тому розпочалася масова еміграція наших людей до Австралії. Знаєте, як тут упізнати будинки, де живуть українці? За грядками! Огірки та петрушка ростуть серед дерев лимонів і манго. Ну не може українець навіть по той бік екватора жити без кущика помідорів чи рядочка картоплі, нехай город має лише один квадратний метр... Тож наші земляки в Австралії облаштовують грядки біля своїх будинків і збирають щедрий урожай. Наприклад, огірків, які потім квасять. Адже в країні кенгуру така страва зовсім непопулярна. Город садять усі, лише в кожного різна площа. Масова еміграція українців до Австралії почалася у 1948-му. За океан, на пошуки кращої долі, відправлялися переважно в'язні концтаборів чи ті, кого вивезли на примусові роботи на території Німеччини, звільнені згодом військами США та Великобританії. В Україну ці люди не ризикували повертатися, бо там їх могла чекати тюрма чи табори. Нині в Австралії живе приблизно 38 тисяч українців. Діаспора активно впливає на політику країни: нещодавно Австралія приєдналася до міжнародної платформи "Друзі деокупації Криму". Раніше австралійський сенат визнав Голодомор геноцидом і щороку вшановує його жертв. Грудка рідної землі ...Збираючись до родичів в Австралію, складаю у валізу подарунки: вишиту сорочку, різьблену тарілку, дерев'яні іграшки. І думаю: ну навіщо людям, які ніколи не були в Україні, ці сувеніри? Утім, прибувши в країну кенгуру, я розумію, як помилялася! У Мельбурні в будинку моєї 69-річної двоюрідної сестри Ірини Бобик, яка працює мерчендайзером, цілий стелаж заповнено українською атрибутикою: гетьманська булава, писанки, гердани, тарілки, вишиті серветки, статуетки козаків... "Така "українська шафа" є у кожного з наших земляків, — каже Ірина. Жінка народилася у Німеччині, у таборі емігрантів. Її батьки прибули до Австралії, коли Ірина була ще немовлям. Сім'я усе життя плекала любов до Батьківщини. — Моя мама мала українську кімнату: вишиті скатертини, подушки, ліжко, застелене ліжником, на стіні — портрет Шевченка. У скриньці вона зберігала грудку української землі з могили її батька". Родина Івана та Анни Перчаків переїхала в Астралію у 80-х роках із території Польщі, з міста Гижицька, що на Мазурах — там вони опинились через операцію "Вісла". Сьогодні Анна та Іван — пенсіонери. У їхньому помешканні бачу мапу на півстіни, де зазначено територію розселення українців - разом із Кубанню, Ставропіллям, Берестейщиною, Холмщиною, Підляшшям, Надсянням, Лемківщиною... Будинок родини Перчак. Я таке ще у дитинстві бачила, чи у музеї. Ірені Парасці було лише три роки, коли вона потрапила до Австралії разом із батьками. Плили сюди пароплавом декілька місяців. Нині в її сім'ї найбільша реліквія — вишиванка. У цій одежині хрестили вже декілька поколінь родини. Днями її одягнули на онучку Ірени — Ясмін Луїзу, яку охрестили в українській церкві Андрія Первозванного в Сіднеї. Був на дівчинці й вінок із жовто-блакитних квітів. Тато Ясмінки, 40-річний Нестор, — українець, мама — напівшотландка-напівіспанка Емма, що майже все розуміє українською, а розмовляти ще вчиться. Місцева діаспора часто готує українські страви, найчастіше — борщ і вареники. На Святий вечір обов'язково ліплять вушка з грибами до борщу. Люблять деруни, хоча вважають їх шкідливою стравою. А ще в пошані голубці. Цю кутю приготувала ця 90 річна жінка. Вони приїхали за успіхом "Мій чоловік Ігор Гордієв потрапив до Австралії у 16 років. Дуже мріяв вчитися тут, — розповідає жителька Сіднея Люба. — І його мрія збулася: став доктором економічних наук, директором українознавчих студій". Успіхів на Зеленому континенті досягли чимало наших співвітчизників: скажімо, Наталка Суховерська, професорка Сіднейського університету, що досліджує інноваційні технології лікування раку, потрапила до рейтингу "100 найвпливовіших жінок Австралії". Професор Алекс Бобик — визнаний фахівець із судинної біології та серцево-судинних хвороб. Відомий політик Метью Джейсон Гай, лідер Ліберальної партії у штаті Вікторія, дідусь і бабуся якого — українці, закінчив аспірантуру з української мови та культури в університеті ім. Монаша у Мельбурні. Чимало українців перебралися до Австралії в останні 10 — 20 років. Наприклад, львів'янин Ігор приїхав на будівництво спортивних об’єктів до Олімпіади-2000 в Сіднеї. А потім залишився в країні нелегально. Вісім років витратив на суди для легалізації, у результаті був депортований. Однак за декілька років таки повернувся у країну кенгуру. Одеситка Олена Іванова виїхала за програмою трудової еміграції — Австралія потребує висококваліфікованих спеціалістів, зокрема, програмістів. Пан Василь, керівник хору церкви Андрія у Сіднеї, в Австралії уже 13 років. "Я — професійний музикант і викладач співу. Заробляв на життя на будівництві, — розповідає. — А потім дізнався, що у церкву потрібен керівник хору, взявся за цю роботу, виконую її безплатно. Але завдяки цьому зміг легалізуватися, забрати з України родину. Тут нам живеться дуже добре". Церква Андрія Первозванного у Сіднеї Місце для молитви і кави В Австралії діє багато українських організацій, найактивніші — Спілка української молоді, "Пласт", Союз українських організацій в Австралії, Союз українок Австралії. Працюють і українські суботні школи: у Сіднеї їх 7, у Мельбурні 6, одна — у Джилонгу, дві — у Перті. А ще є плейгрупи для дошкільнят: тут навчають мови, української культури, літератури, історії, гри на бандурі та інших музичних інструментах, українського танцю. Школи фінансуються порівну з грантів австралійського уряду та пожертв батьків. Українських церков тут аж 13. Йду в Кафедральний собор святих апостолів Петра і Павла єпархії УГКЦ Австралії та Нової Зеландії, що в Мельбурні. Служба не відрізняється від звичної в Україні, ведеться українською. Додатково мені дали роздрук Літургії англійською. І саму проповідь владика Петро Стасюк виголошує двома мовами. Цікаво, що люди кладуть на тацю не тільки гроші, а й підписані конверти — це іменні пожертви від парафіян, суми у них — переважно по 100 — 200 доларів на певні потреби, наприклад, ремонт даху. Церква для місцевих українців — не лише місце для молитви, тут відбуваються спільні святкування Різдва, Великодня, Шевченківських днів. Поруч у крамничці можна купити українські газети, сувеніри, книги чи випити каву. Вітраж у Кафедральному соборі святих апостолів Петра і Павла ...Потрохи Австралія стає ближчою до нас. Скажімо, у 2014-му відкрила посольство в Києві (до цього наші громадяни по візи мали звертатися у Москву). До слова, для самих австралійців, і українського походження теж, для в'їзду в Україну також потрібна віза. На щастя, з минулого року її можна отримати в українських аеропортах після прибуття. Більше цікавої інформації з України та світу читайте у новому номері газети "Експрес" Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram Надія ФЕДЕЧКО Читайте більше тут: http://expres.ua/main/2018/03/25/288916-ukrayinci-krayini-kenguru