Цього тижня пропонуємо діалог з Володимиром Бойцаном, заступником міського голови з гуманітарних питань. Спектр тем та запитань, яких ми торкнулися у розмові, доволі широкий – від роботи спортивних шкіл та харчування у дитячих садочках до проблем декомунізації та провінційності Коломиї. –          Пане Володимире, ви працюєте на посаді заступника міського голови відтинок часу, за який можна отримати певні результати. Тож які головні здобутки міста в гуманітарній сфері? –          Якщо говорити про результати, то найбільшим з них є затвердження мережі шкіл, дошкільних та позашкільних закладів. Жодного закладу, жодного класу чи гуртка ми не скоротили. Навпаки, мережа збільшилася – кількість тренерських ставок у ДЮСШ зросла майже вдвічі, до двох існуючих спортивних шкіл ми відкриваємо третю, впроваджуємо 8 нових видів спорту. Значно зросла кількість дітей, які залучені в позашкільній освіті, а це величезний позитив. Також за досягнення можна вважати закінчення освітньої реформи, або так званої децентралізації освіти. Школи вже працюють як фінансово самодостатні одиниці, зараз цей процес закінчуємо в садочках і на черзі – позашкілля. Всі позашкільні заклади об’єднуються в один центр, який матиме свої кошти і, відповідно, автономність. Зазначу, що так далеко на цьому шляху в Україні не пішов ніхто, і тут ми дійсно перші. –          Відчутні результати можна отримати, слідуючи певного плану. Чи є у вас такий план і взагалі чи є у міста стратегія розвитку гуманітарної сфери? –          Не хочу брати на себе одноосібну відповідальність при визначенні вектору стратегічного розвитку гуманітарної сфери. Так, у ній я працюю давно, однак є люди, що працюють ще довше. Є молоді люди, які з’явилися тепер і мають абсолютно нове бачення. Тому питання стратегії – це питання до всіх нас. Розробити її ми маємо разом, і це буде робитися найближчим часом, зокрема і в контексті розробки загальної концепції розвитку міста. [button color="" size="" type="outlined" target="" link=""]"Всі позашкільні заклади об’єднуються в один центр, який матиме свої кошти і, відповідно, автономність. Зазначу, що так далеко на цьому шляху в Україні не пішов ніхто, і тут ми дійсно перші".[/button] –          Гуманітарна сфера, культура тісно пов’язані з туризмом, на який місто робить ставку. Так-от, чи ви, як заступник міського голови, працівники підконтрольних вам відділів міської ради робите щось у напрямку збільшення туристичної привабливості міста? Маю на увазі насамперед збір та систематизацію фактів, історій, легенд – перетворення їх у туристичний продукт. Те ж саме стосується прокладання туристичних маршрутів чи пошуку речей, якими можна зацікавити туристів... –          З цим у нас поки що є проблеми. Щоб розробити певну систему історій, легенд чи маячків, на які можна було б кликати туристів, потрібно зібрати людей, які можуть багату історію Коломиї представити у формі привабливого та цікавого для туристів продукту. Крім історії, перспективним напрямком є фестивалі. В нас уже є «Арт-візія» – просто прекрасний фестиваль, яких нам потрібно зо п’ять. І тут питання тільки в одному – гідне фінансування культури з міського бюджету. Гідне, маю на увазі, коли кошти є не тільки на зарплату та послуги, а й на реалізацію ідей, яких дуже багато.    - Ви стверджуєте, що задля розвитку міста до роботи потрібно залучати молодь, цікавих та компетентних людей. Чи робить це влада і в якій формі? –          На жаль, у багатьох речах зусилля розпорошуються, і кожен працює сам по собі. І це не тільки, коли ми говоримо про владу та представників громади. Розпорошено працюють навіть відділи міської ради, які підпорядковуються гуманітарному заступникові. Тому є сенс зібрати усіх за одним столом, поділитися думками та вийти на спільне бачення того, що вартує робити у місті в гуманітарній сфері. Однак одразу зауважу, що я, як представник міської ради, не готовий розвивати речі, що мають космополітичне забарвлення. Основою та каноном гуманітарної політики міста має бути її коломийський та український дух. Це має бути «наше». –          Коломия – місто амбіційне, однак провінційне у всіх значеннях цього слова. Чи ви згідні з цим та чи сприймаєте подолання цієї провінційності як виклик у своїй роботі? –          Коломия – місто провінційне, і це стовідсоткова правда. Щоб подолати цю провінційність, нам потрібно здійснити революцію у культурній сфері. Мова йде про абсолютно нову інфраструктуру, новий великий концертний зал, новий стадіон, басейн тощо. Коломия тоді стане не провінційною, коли коломияни не захочуть звідси виїжджати, коли захочуть повернутися сюди після подорожей світом. Коли тут можна буде гідно заробити і комфортно відпочити. –          Освіта – це галузь, яка від початку вашої каденції пережила найбільшу бурю, однією з причин якої була масштабна перевірка всіх закладів освіти. Чи можете назвати практичні результати цієї перевірки та чи прийняті якісь конкретні рішення? –          Це не була класична перевірка такого, знаєте, радянського штибу. Ми не ставили собі за мету когось покарати чи, тим паче, звільнити з роботи. Це було вивчення справжнього стану коломийської освіти. І я скажу, що ми мінімальними засобами досягнули максимально можливого результату. Харчування, один з елементів перевірки, значно покращилося, і це без копійки додаткових коштів. Цього тижня ми провели спільне засідання з директорами шкіл та дитячих садочків, прийняли рішення, що до 15 червня усі вони мають сформувати свої бюджетні запити, перелік найнеобхідніших речей, які їм потрібні. Намагатимемось ці запити задовольнити по мірі можливості, але не відкладаючи це в довгий ящик. –          Ви кажете, що основним завданням було вивчити реальний стан освіти – тож який він? –          Все пізнається в порівнянні. Так-от, порівняно з тим, що було років 10 тому, ситуація значно покращилася. І треба чесно сказати, що покращилася вона здебільшого завдяки батькам та їхнім коштам. Та, якщо порівняти з Польщею, де в кожному класі є величезний набір мультимедійного навчального обладнання, то ми далеко позаду. [button color="" size="" type="outlined" target="" link=""]"Ситуація зі станом освіти, порівняно з тим, що було років 10 тому, ситуація значно покращилася. І треба чесно сказати, що покращилася вона здебільшого завдяки батькам та їхнім коштам".[/button] - Найгарячішим був конфлікт довкола ДЮСШ. Ще взимку йшлося про звільнення Василя Хмуляка з посади директора та закриття другої спортивної школи. Тепер же ж догану панові Хмуляку відмінили, про звільнення вже не йдеться, а замість закриття існуючої ДЮСШ відкривається нова. Чому тут вийшло дещо навпаки, ніж планувалося? –          Я не сказав би, що результат протилежний тому, що планувалося. Якщо говорити про причини цього конфлікту, то догану Василь Хмуляк отримав за невиконання рішення міської ради про 20-гривневу оплату за участь у гуртках. Законне воно чи незаконне – я не беруся судити, однак воно було прийняте, і його потрібно було виконувати. Крім цього, це рішення відіграло велику роль у покращенні стану спортивної освіти у місті. Воно показало, хто працює і як працює. Це рішення проявило усі негативні тенденції позашкільної освіти і дало нам зрозуміти, куди рухатися далі. Скажу відверто: у спортивній та позашкільній освіті стався застій, там вчили те, що у ХХІ столітті виглядає примітивно. До речі, на останньому виконкомі було прийняте рішення звернутися до сесії відмінити оцю 20-гривневу оплату. Тепер щодо закриття та відкриття ДЮСШ. Спортивну школу №2 ніхто не хотів закривати, мова йшла про створення спортивного комплексу за зразком шкіл олімпійського резерву. Тобто йшлося не про скорочення, а, навпаки, розширення. Однак нам відмовили через відсутність матеріальної бази, і, як наслідок, ми прийняли рішення відкрити ще одну спортивну школу. Проблема в тому, що влада не змогла правильно й чітко пояснити свої наміри, а окремі представники спортивного активу в силу певних причин не хотіли нас зрозуміти. Однак я не казав би, що нам не вдалося зробити те, що ми хотіли. Ми просто пішли іншим шляхом, хоча результат вийде ще кращим, ніж той, що планувався спочатку. –          Який стан нашої культури? –          Бажає бути набагато кращим. Я, наприклад, об’їздив усі бібліотеки міста і розумію, що ті два мільйони гривень, які місто виділяє на їхнє функціонування, просто не працюють. Та є низка об’єктивних причин, які поки що унеможливлюють повну реорганізацію культури. Зокрема, хотілося б зробити одну класну міську сучасну бібліотеку, однак не маємо для цього адекватного приміщення. Це стосується не тільки бібліотек, але й усієї галузі – в нас начисто відсутня культурна інфраструктура. Немає сцени, немає концертного залу, немає банально місця, де можна провести гідний культурний захід.   - В Україні активно йде процес декомунізації – перейменовують міста та валять пам’ятники, а між тим у нас також є речі, пов’язані з комуністичним режимом, на які ніхто не звертає уваги. Це табличка до 50-річчя встановлення радянської влади на вулиці Січових Стрільців, табличка на вулиці Криничній, площа Скорботи врешті-решт... Втім декомунізація не тільки таблички, але в першу чергу практики. Багато разів доводилося чути, що заходи, які проводить місто, – «совкові». Ви якось боретеся з цим? –          Це дуже актуальне питання. Всі заходи у місті потрібно проводити на якісно іншому рівні – я згідний. Нині час вимагає іншого – ми це розуміємо і розробляємо нову методологію проведення таких заходів. Що стосується табличок, які ви згадали, то комунальники їх знімуть. Головне –познімати кожному з нас таку табличку в своїй душі  - Цього року Коломия відзначає ювілей, який, як справжні гуцули, святкуватимемо три дні. Чим порадуєте коломиян? –          День міста буде насиченим. Зокрема, планується встановити два рекорди України – буде хор-велетень, який виконає три пісні, та буде ювілейний яблучний пиріг, який пектиме Коломийський хлібокомбінат. Серед родзинок також можна назвати відкриття галереї митців, змагання на гідроциклах на міському озері, святковий велопробіг, а також просто пробіг із 775 учасниками. А на завершення – концерт за участю гурту «Тартак». Остаточний перелік заходів ще буде уточнюватися. Віктор ФІТЬО