Двадцять років тому, 23 вересня 2000 року, на зламі двох тисячоліть, у рік відзначення 2000-ліття Різдва Христового в середмісті Коломиї було урочисто відкрито сучасну оригінальну споруду, побудовану спеціально для  єдиного у світі Музею писанкового розпису.

Музей, що є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття  імені Й. Кобринського, було відкрито 1987 року в приміщенні церкви Благовіщення – пам’ятки архітектури кінця ХVІ ст. (1587 р.). Поява музею в той час мала величезне значення для збереження цього давнього виду народного мистецтва й відродження традицій писанкарства. Адже тоді в Україні, за винятком локальних осередків Карпатського краю, писанки вже не писали.

У 1990 р. експозицію музею демонтували, а будівлю церкви передали релігійній громаді. Упродовж кількох років музей містився в непристосованому для нього приміщенні. Тож постала нагальна потреба в новій спеціальній будівлі для музею, про що в своїх зверненнях до урядовців різного рангу наголошувала генеральна директорка Національного  музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського Ярослава Ткачук.

Завдяки розумінню й активному сприянню тодішнього голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайла Вишиванюка в Коломиї було споруджено оригінальне приміщення у вигляді найбільшої у світі писанки, висота якої сягає понад 13 метрів. Спроєктував будівлю, в основу якої лягла ідея коломийського художника-вітражиста Володимира Блащука, івано-франківський архітектор Ігор Шумин. Концепцію сучасної експозиції музею розробила Ярослава Ткачук. Проєкти інтер`єрів здійснили коломийські митці Василь Андрушко та Мирослав Ясінський, однак за браком коштів їх було втілено тільки частково.

Нове оригінальне приміщення музею постало за рекордний термін – усього за 90 днів. Як будівельники, так і музейники працювали і вдень, і вночі, щоб устигнути до урочистого відкриття нового приміщення Музею писанкового розпису в рамках проведення Х Міжнародного гуцульського фестивалю.

Відтоді унікальний музей став справжньою візитівкою міста й області, які стали називати писанковими, набув ще більшої популярності як в Україні, так і за кордоном. Туристів приваблює насамперед оригінальна споруда музею та можливість ознайомитися з розмаїттям самобутніх мініатюрних творів. В експозиції представлено близько трьох тисяч унікальних експонатів: писанки, мальованки, дряпанки, створені на курячих, гусячих, страусових і навіть перепелиних яйцях. Також у колекції представлено декоративні яйця, створені й оздоблені різними техніками. Загалом музейна збірка налічує понад 12 тисяч екземплярів з усієї України та понад тридцяти країн світу, зокрема Канади, США, Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, Угорщини, Франції, Данії, Швейцарії, Китаю, Індії, Австралії, Аргентини, Ізраїлю, Туреччини, Індонезії, Пакистану та Єгипту…

З кожним роком зацікавлення мистецтвом писанкового розпису зростає. Щороку мистецьку скарбницю відвідує близько ста тисяч туристів з усієї України та понад сімдесяти країн світу.

Почесними гостями музею були президенти, міністри, представники дипломатичних кіл і міжнародних організацій, королівських династій європейських країн,  відомі діячі, про що засвідчують писанки з їхніми автографами, нанесеними  з допомогою писачка  та розтопленого бджолиного воску на поверхню шкаралупи.  Власне, цю традицію було започатковано під час урочистого відкриття унікальної споруди.

Музей писанкового розпису має чималу географію міжнародної співпраці, дав поштовх для започаткування й проведення в Коломиї щорічного Всеукраїнського фольклорного фестивалю «Писанка», став мистецьким осередком єднання писанкарів з різних куточків України та світу.

Щороку мистецтво української писанки, багатство її орнаментальних композицій музей яскраво популяризує за кордоном – на фестивалях і виставках у Гуменному й Свиднику (Словаччина), Крефельді, Ретінгені, Ліндларі, Фрехені (Німеччина), Кракові, Ополе (Польща). 

Натомість музей радо приймає виставки як з України, так і сусідніх країн – щороку в середньому відбувається п`ятнадцять різножанрових виставок сучасного декоративно-ужиткового й образотворчого мистецтва з музейних колекцій і приватних збірок.

У 2002 році в рамках Міжнародного фестивалю «Коломийка-2002» відбувся ІІ Міжнародний з`їзд писанкарів та наукова конференція і виставка творів учасників з`їзду з України, Словаччини, Канади, США, Франції, Польщі, Румунії. Щороку в музеї відбуваються міжнародні конференції, семінари, круглі столи за участі науковців, мистецтвознавців, відомих писанкарів і митців, на яких порушують питання збереження традицій, сучасного стану та розвитку писанкарства.

Упродовж року в музеї відбуваються різноманітні мистецькі акції та літературні зустрічі для дітей і дорослих.

У музеї успішно діє Школа писанкарства, де діти вчаться традиційного розпису, знайомляться з історією, давньою символікою писанки та регіональними особливостями писанкарства в Україні, опановують також інші техніки оздоблення яєць. Для туристів музей  пропонує майстер-класи з писанкового розпису та інших видів народного мистецтва, які проводять наукові співробітники музею, а також народні майстри протягом року. 

За час своєї діяльності музей отримав визнання серед мистецтвознавців, науковців, широких мистецьких і громадських кіл, відвідувачів різного віку, соціального статусу, уподобань, а також від багатьох культурно-мистецьких і туристичних інституцій. Зокрема, в 2007 р. Музей писанкового розпису став учасником Всеукраїнської акції «7 чудес України» та отримав спеціальну відзнаку в номінації «Визначна пам’ятка сучасної України». В 2017 р. найвідоміший у світі сайт про подорожі  «TRIPADVISOR» відзначив музей  «Сертифікатом про досконалість» (Certificate of Excellence), який надали музеєві за високий туристичний рейтинг. Згаданий популярний сайт оприлюднює статистику від 500 мільйонів інформаційних джерел світового  рейтингу спеціалізованих закладів туристичної сфери.

Наприкінці 2018 року елемент «Традиція гуцульської писанки» ввійшов до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, який на розгляд Експертної ради Міністерства культури України було подано Музеєм писанкового розпису та Національним музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, музей також став партнером проєкту «Створення віртуального музею нематеріальної культурної спадщини України».

Однак за час двадцятилітньої діяльності й активної експлуатації будівлі накопичилось і чимало проблем, які потребують нагального вирішення. Торік за кошти музею було розроблено проєктно-кошторисну документацію для зовнішнього й внутрішнього капітального ремонту та облаштування навколомузейної території. Депутати  Івано-Франківської ОДА під час виїзної сесії, що відбувалась у Коломиї, після відвідин Музею писанкового розпису ухвалили рішення передбачити в бюджеті на 2020 рік кошти для капітального ремонту музею (майже 7 млн. грн.). Проте через світову пандемію їх так і не було виділено. Відрадно, що незважаючи на виклики часу, завдяки сприянню депутата Івано-Фанківської обласної ради Богдана Станіславського, розпочато частину капітальних робіт, від яких залежить відновлення насамперед будівлі-писанки.

Це тільки початок капітального ремонту. Тож, сподіваємось, що в скорім часі найбільша у світі писанка знову зустрічатиме коломиян і гостей міста оновленою й ошатною.

         Оксана Ясінська,

завідувачка Музею писанкового розпису – філії НМНМГП імені Й. Кобринського.