Олексію Антонюку з Коломиї пропонували житло на Манхеттені і захмарну зарплату у 20 тисяч доларів. Він міг жити своє найкраще життя у США, але відмовився від усіх пропозицій і обрав Україну та держслужбу.
Олексію Антонюку 24. Коли почалась велика війна, він жив у Сполучених Штатах. Вчився на другому курсі Єльського університету, де виборов стипендію. Це один із найкращих вишів світу. Серед випускників три президенти США. Джордж Буш, старший та молодший, Білл Клінтон. Перед студентами Єлю відкриті всі двері. Олексій мріяв про оборонний сектор США.
“Я всі чотири роки крутився в колах Нацбезпеки США. У Вашингтоні стажувався двічі. Один раз в Інституті вивчення війни займався аналізом російських військових операцій”, – розповідає Олексій.
Та вивчати історію воєн, поки по твоїй країні б’ють російські танки, було нестерпно важко. Олексій хотів кинути все і повернутися додому. Батьки просили завершити навчання. Тож підтримував Україну як міг. Організовував масштабні акції з перших днів великої війни, які відвідували навіть сенатор і конгресмени. Також як голова студентського клубу влаштовував зустрічі з представниками МВФ, Пентагону і лідерами думок у США, аби порушувати питання підтримки України. Та як тільки отримав диплом, торік у травні прямо з випускного Олексій поїхав в аеропорт.
“За 72 години я вийшов з “Уклону” на вулицю Хрещатик, на майдан Незалежності. І там були прапори за полеглих українців. І цей контраст за 72 години був вражаючий. І воно відчулося момент історичності. І я тоді зрозумів, що зробив правильний вибір”, – пригадує хлопець.
Нині Олексій, як і мріяв, працює в оборонній сфері, але України.
“Я працюю радником з питань міжнародної оборонної співпраці в Міністерстві оборони України. Займаюся менеджментом проєктів міжнародної оборонної співпраці. Це все включає спільні проєкти по виробництву, розробці зброї, поставці міжнародної військової допомоги”, – це все, що він може розповісти про роботу.
Решта – військова таємниця. Та освіта і контакти з університету йому неабияк допомагають.
“Єльський університет – це центральне джерело кадрів для американських оборонних та політичних кіл. Я розумію те, як там приймаються рішення. Я розумію їх на культурному рівні. З тими людьми, які приймають рішення, ми вчилися в тих же самих професорів. Дуже часто приходжу на якісь зустрічі з нашими партнерами, а там мій друг з університету”, – розповідає Олексій.
Зарплата в Олексія – 25 тисяч гривень. Допомагають заощадження, накопичені у США. Рідні та близькі хлопця досі не розуміють його вибору. Та за вісім місяців в Україні Олексій жодного разу не пошкодував, що обрав українську, а не американську мрію.
З десяти минулорічних випускників-українців елітної групи вишів Ліги Плюща додому повернувся лише Олексій. Каже, держава має активніше запрошувати таку освічену молодь, пропонуючи перспективні вакансії. Ймовірно, тоді вони відчують, що вдома не лише потрібніші, а й мають більше можливостей. А ще саме тут, в Україні, переконаний Олексій, нині твориться історія, яка може змінити увесь світ.
Джерело: Єдині новини