Петро Ключівський (на фото зліва), син Богдан Ключівський та сільський голова Раківчика (справа)[/caption]
Сільський голова Раківчика придбав смачний сир та масло
А наразі на території "Малого Ключева" на повних обертах ведеться заготівля молока. На спеціальному обладнанні його перепускають через фільтри й охолоджують до технологічно необхідної температури. Звідти чималі об'єми молока відправляються на молокозаводи, з якими підписано угоди. Віднедавна тут розпочато виробництво твердого сиру. Вже є серйозні замовники.
Створивши невелике підприємство для заготівлі молока, Петро Ключівський в упрязі з сином та невісткою – сімейний підряд – заповнив ту зяючу прогалину, яка утворилася від фактичної самоліквідації сирзаводу. Прекрасно знаємо, що поголів'я корів катастрофічно впало. І одна з причин – проблема збуту молока. Порівняйте: нині в районі люди тримають десь тисяч 12 корів, а ще три роки тому їх налічувалося втричі більше. Пан Петро добре поінформований у цій статистиці.
Відразу передбачаємо запитання – ціна за літр? Відповідаємо – у літній період три гривні при жирності 3-4 відсотки.
Вісім молоковозів курсують за напрямками: Богородичин-Жукотин-Коршів, Лісна Слобідка, Сопів, Печеніжинська зона, обидва Вербіжі з Мишином, Товмачик-Саджавка. Аби не виникали суперечки в людей щодо якості, водії молоковозів мають з собою аналізатори показників молока. Такий собі портативний апарат, який не збреше.
Безперечно, щоби започаткувати й підтримувати якийсь, бодай малий, бізнес треба мати підприємницький хист і кмітливість. А також – не боятися йти на ризик. Цими якостями якраз і не обділені Ключівські – Петро з сином Богданом. Обов'язки у них чітко розподілені. Безпосередньо виробничою діяльністю займається молодший Ключівський; "зовнішню політику" провадить Ключівський-старший. У процесі задіяні чотири водії та лаборант, які отримують зарплату.
Кілька слів мусимо сказати про Петра Ключівського.
Закінчив Львівський лісотехнічний інститут. Працював на ДОЗі, потім у Раківчицькому колгоспі бригадиром, головою профкому, а після роз'єднання колгоспу – головою спілки селян. Відтак – на комбінаті хлібопродуктів в Отинії і – на сирзаводі, який став трампліном для стрибка в приватну сиромолочну міні-індустрію. Зареєструвався підприємцем з заготівлі молока. Викупив у сільради п'ять сотиків землі під приміщення для підприємницької діяльності. Закупив обладнання. Проклав місток до управління ветеринарної медицини, нині з ним тісно співпрацює. Залучив до роботи сина з невісткою. Син з головою поринув у вивчення технологічних процесів, необхідних у цій справі, об'їздив купу підприємств. Тепер майже увесь дохід від підприємництва завзяте сімейство Ключівських вкладає у виробництво.
– Лиш не подумайте, що ми фанатики. Наша велика родина – мама, дві доньки, син з невісткою, шестеро внуків – живемо нормальними людськими потребами. Хочеться іноді й відпочити, мені й дружині треба часом підліковуватися, бо не маємо кінського здоров'я, внуки так само потребують догляду й уваги. Частину свого часу витрачаю на депутатські обов'язки – я є депутатом районної ради, це мені допомагає в роботі. Тісно співпрацюємо з сільською владою, вона нам у всьому йде назустріч, готова виділити нові території для розширення виробництва. У перспективі – фермерське господарство. Заведемо своє поголів'я корів. Це дуже важливо і зовсім непросто, зважаючи на невтішну тенденцію до падіння поголів'я по району. Зрозумійте, селянин без худоби, як без душі. Так само, як і без землі. Така ментальність, супроти неї не попреш. Навіть коли чоловік розбагатіє і сто років йому не треба буде тієї маржини, він без корівчини – не він...
Так роздумує засновник і староста "Малого Ключева" Петро Ключівський. Тим часом син Богдан розгортає на столі перед очима журналістів розроблений спеціалістами проект майбутньої ферми, чи як там називатиметься солідне підприємство. Тривають пошуки інвестора. А хто шукає, той, зазвичай, знаходить...
Іван ДЖИНДЖУРА
ФОТО: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК
Читайте також: Екологічно чисту продукцію зі Спаса продають в Прибалтиці та Канаді: історія успіху